Ефект бумеранга в глибокому тилу: чому російський бізнес більше не застрахований від війни
Знаєте, останні кілька днів я спостерігаю за новинами з-за поребрика і ловлю себе на дуже специфічному відчутті. Це не просто зловтіха, ні. Це скоріше глибоке розуміння того, що закони фізики — і закони справедливості — врешті-решт починають працювати на повну потужність. Коли ти роками вдаєш, що війна — це щось далеке, щось, що транслюється лише в телевізорі під пиво, реальність рано чи пізно приходить до тебе сама. І приходить вона не з попередженням, а з характерним звуком двотактного двигуна в нічному небі.
Буквально тиждень тому керівництво відомого російського маркетплейсу «Wildberries» зробило дуже промовистий хід. Вони тихенько, без зайвого галасу, оновили договір оферти для своїх продавців. Головний меседж там простий, як двері: компанія знімає з себе будь-яку відповідальність за товар, якщо його буде пошкоджено чи знищено внаслідок атак безпілотників. Тоді багато хто покрутив пальцем біля скроні — мовляв, навіщо це гіпермаркету одягу та побутового дріб'язку в глибокому тилу? Але, як виявилося, великий бізнес у РФ щось знав. Або передчував.
І ось настала ця ніч. Електросталь, якихось п'ятдесят кілометрів від Москви. Гігантський логістичний хаб, через який проходило близько десяти відсотків усього обігу замовлень цієї недоімперії. Тепер там картина, що більше нагадує кадри з голлівудських фільмів про апокаліпсис або наслідки проходження потужного торнадо. Величезне, чорне простирадло диму, яке закриває небо, і заграва, яку видно за десятки кілометрів. Схожа історія паралельно розгорнулася і в Котовську Тамбовської області, де так само яскраво спалахнули склади тієї ж компанії.
Російські пабліки вмить вибухнули передбачуваним сценарієм. Спочатку це класичне: «Уебли! Бл, ребятки, п*зда! Ой-ой-ой!», записане тремтячими руками випадкових очевидців на мобільні телефони. А вже за годину вмикається офіційна шарманка. Наші OSINT-аналітики та моніторингові канали відверто іронізують із цього приводу, і я їх чудово розумію. Ну звісно, знову почалося оце виття про «удары возмездия», про «безчеловечный киевский режим» і «нацистів». Коли російські ракети руйнують українські торговельні центри, житлові будинки в Харкові чи Києві, забираючи життя десятків цивільних — для них це «демілітаризація» та суха статистика. Коли ж відповідь прилітає туди, звідки постачається забезпечення для їхньої армії, у них стається справжній ментальний колапс.
Ще одне відео наслідків цих ударів
Фото нижче показує вид з літака:
Але давайте дивитися на речі тверезо та прагматично, без зайвих емоцій. Президент Зеленський чітко озвучив: ці об'єкти були вражені не просто так. Це не хаотичні удари заради картинки. Логістичні центри такого масштабу в Росії давно інтегровані у військово-промисловий комплекс. Через них банально йде логістика подвійного призначення — постачання китайських комплектуючих для дронів, навігаційного обладнання, мікросхем та елементів екіпірування. Сучасна війна — це війна логістики. Якщо ти не можеш вчасно привезти плату для «Шахеда» або оптику для прицілу, твій завод стає купою непотрібного заліза. І українські сили оборони б'ють саме по цих вразливих артеріях.
До речі, Підмосков'ям та Тамбовом справа не обмежилася. Тієї ж ночі під роздачу потрапила нафтобаза «Мострансснефть», вибухи гриміли в Таганрозі, Твері, Ростові-на-Дону. А у Владимирі, намагаючись збити наші дрони за допомогою засобів радіоелектронної боротьби, криворука російська ППО примудрилася підпалити власну багатоповерхівку. Це окремий вид іронії, коли найбільшим ворогом російського цивільного населення стає їхній же захист.
Проте справжнім шоком для мене, та й для багатьох аналітиків, стали цифри, які озвучив Мадяр. Тільки вдумайтеся: 172 судна тіньового флоту РФ уражено в Азовському та Чорному морях всього за тринадцять днів! З них більше сотні — саме в Азовському морі, яке росіяни довгий час вважали своїм внутрішнім, абсолютно безпечним озером. Цей тіньовий флот — це та сама фінансова підпорка, яка дозволяє Кремлю обходити санкції, продавати нафту й купувати зброю, за яку потім вбивають нас. І те, що зараз це залізо систематично і впевнено пускають на дно, свідчить про колосальний технологічний стрибок наших морських та повітряних дронів.
Що все це означає в глобальному контексті? Епоха, коли російський обиватель міг відкупитися від війни податками і просто не помічати її, офіційно завершилася. Війна — це не те, що відбувається десь на Донбасі чи Півдні України. Війна — це коли ти не можеш отримати свої замовлення, коли палає нафтобаза за твоїм парканом, і коли великі корпорації на кшталт «Wildberries» прямим текстом кажуть тобі: «Рятуйся як знаєш, ми вмиваємо руки».
Цей психологічний злам у головах росіян лише починається, але він невідворотний. Коли палає тил, рушиться головний міф диктатури — міф про безпеку та стабільність в обмін на свободу. Свободу вони віддали давно, а от безпеки тепер немає і близько.
Як ви вважаєте, чи здатні такі масштабні удари по внутрішній логістиці та економічних об'єктах РФ змусити тамтешнє суспільство нарешті поставити питання своїй владі, чи вони й надалі терпітимуть, поки палатиме під самими вікнами їхніх квартир?