В неділю було 9 днів, як мама померла. На дачі порозквітали її квіти, я навіть без гугління не зможу сказати, як вони називаються.
Щоб відчувати себе господарем, почав прибирати в будинку, міняв тен в бойлері, привіз з дому турку для кави, прикинув, що у будинку і в саду-городі треба пофіксити чи покращити, щоб було затишно, енергоефективно, гостинно для гостей (треба ж когось запрошувати) і т.д - дуже багато всього і мабуть не на один рік, багато грошей і, головне, часу/зусиль. Де б це все взяти, адже плани навколосвітньої подорожі на велосипеді нікуди не зникли, а я безтолковий роздовбай без власного бізнесу чи кар'єри.
Але ночувати тут подобається, хоч і відчуття, що ти сам-один, зараз загострене. В тропічному лісі з мавпами і світлячками, в нічному забороненому місті прип'ять чи в наметі, захованому в кущах в країні, де за це аяяй, цього відчуття не було.
Автономність, можливості вибору, посилене відчуття відповідальності за все, що далі відбуватиметься.
