Росіяни у всі часи використовували всі можливі способи для досягнення своїх імперських цілей.
Якщо не вдається просто обдурити, так намагаються взяти хитрістю. А якщо і тут не вдалось, то застосовують силу.
Ще в далекому 1919 році, щоб опанувати Україну, знешкодити український національно-визвольний рух, більшовицька влада в резолюції ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Україні» задекларувала рівність української мови з російською та намір сприяти розвитку української культури.
У цій же постанові йшлося про залучення широкого кола українців до державного управління та було наголошено на необхідності вивчення української мови представниками компартійно-радянського апарату.
Так звана українізація дещо послабила спротив українського селянства реквізиції продовольства, «розкуркуленню» та примусовою колективізацією.
Russians have always used all possible means to achieve their imperial goals.
If it is not possible to simply deceive, then they try to take it by trickery. And if it didn't work out here either, then force is used.
As far back as 1919, in order to conquer Ukraine and neutralize the Ukrainian national liberation movement, the Bolshevik authorities in the resolution of the Central Committee of the RCP(b) "On Soviet Power in Ukraine" declared the equality of the Ukrainian language with Russian and the intention to promote the development of Ukrainian culture.
The same resolution discussed the involvement of a wide range of Ukrainians in state administration and emphasized the need for representatives of the Communist Party-Soviet apparatus to learn the Ukrainian language.
The so-called Ukrainization somewhat weakened the opposition of the Ukrainian peasantry to food requisitioning, "decentralization" and forced collectivization.
Однак повністю зупинити поширення антимосковських настроїв все-таки не вдалося.
Люди чинили "прямий спротив хлібозаготівлям". Серед колгоспників були поширені такі міркування: "Недовго залишилося мучитися: закінчимо обмолот, розійдемося з колгоспів, жити так далі немає сенсу, одноосібник набагато заможніший за нас".
На Канівщині 43 сім'ї подали заяву про вихід із колгоспу: "Народ працює в колгоспі через голод, - написали вони, - кожен нічим не зацікавлений. Колгосп третій рік не дає зарплати ... Просимо виключити з колгоспу".
Масштаби опору, за даними секретно-політичного відділу, вражають: "В УРСР упродовж липня і серпня зареєстровано 216 масових виступів. Число учасників в окремих виступах досягало 1 тис. людей, виступи супроводжувалися побиттям представників районної та сільської влади - Київська, Вінницька, Харківська області".
However, it was still not possible to completely stop the spread of anti-Moscow sentiments.
People made "direct resistance to grain harvesting". The following thoughts were common among collective farm workers: "We don't have much time left to suffer: let's finish threshing, leave the collective farms, there's no point in living like this, a single person is much wealthier than us."
In the Kaniv Oblast, 43 families submitted an application to leave the collective farm: "The people work in the collective farm because of hunger," they wrote, "everyone is not interested in anything. The collective farm has not paid salaries for the third year ... We ask to be excluded from the collective farm."
The scale of the resistance, according to the secret and political department, is impressive: "216 mass demonstrations were registered in the Ukrainian SSR during July and August. The number of participants in individual demonstrations reached 1 thousand people, the demonstrations were accompanied by the beating of representatives of district and village authorities - Kyiv, Vinnytsia, Kharkiv regions ".
Коли обманом про українізацію не вдалось приборкати українців, росіяни вдались до відкритого терору.
14 грудня 1932 року ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалив постанову «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західній області», якою кардинально змінив підходи до національної політики: розпочиналася рішуча боротьба з «петлюрівською українізацією» в УСРР та скасовувалися будь-які прояви українізації на Північному Кавказі.
А з наступного дня було заборонено використання української мови в освіті, діловодстві та пресі в регіонах РСФРР, де українці проживали компактними масами.
15 грудня 1932 року ЦК ВКП(б) та РНК СРСР постановив негайно призупинити подальшу українізацію в регіонах компактного проживання українців, перевести всі українські газети, друк та видавництва на російську мову й до осені 1933 року підготувати перехід шкіл та викладання на російську мову.»
А далі почався терор, який не закінчується по сьогоднішній день..
З метою розгрому сільської контрреволюції було заарештовано 8881 осіб".
Показово, що проти грабіжницької сталінської політики виступали не лише пересічні селяни, але й голови і члени правлінь колгоспів, голови сільрад і навіть уповноважені райкомів партії, яким доручено пришвидшити "хлібозаготівлю": "Серед заарештованих є: голів колгоспів - 311 чол., членів правлінь - 702, голів сільрад - 31, уповноважених РПК - 13".
Навіть місцеві представники партійної та радянської номенклатури - секретарі райкому, голови райвиконкому тощо - теж із обуренням ставились до аграрного терору.
Вже у вересні 1932 року спецслужби фіксують небажання сільських рад брати спущені згори - з обкому, райкому - плани хлібозаготівель, за якими фактично доведеться віддати державі все збіжжя до останнього зернятка.
When the lie about Ukrainization failed to tame the Ukrainians, the Russians resorted to open terror.
On December 14, 1932, the Central Committee of the All-Union Communist Party of Ukraine (b) and the National Committee of the USSR adopted the resolution "On grain procurement in Ukraine, the North Caucasus and the Western region", which radically changed the approach to national politics: a decisive fight against "Petliur's Ukrainization" in the USSR was launched and any what are the manifestations of Ukrainization in the North Caucasus.
And from the next day, the use of the Ukrainian language in education, administration and the press was prohibited in the regions of the RSFSR, where Ukrainians lived in compact masses.
On December 15, 1932, the Central Committee of the All-Union Communist Party of Ukraine (b) and the Central Committee of the USSR decided to immediately suspend further Ukrainization in the regions with a compact settlement of Ukrainians, to translate all Ukrainian newspapers, printing and publishing houses into Russian, and to prepare the transition of schools and teaching to the Russian language by the fall of 1933.
And then the terror began, which does not end to this day.
8,881 people were arrested for the purpose of defeating the rural counter-revolution."
It is significant that not only ordinary peasants opposed the predatory Stalinist policy, but also heads and members of collective farm boards, heads of village councils, and even representatives of party district committees, who were tasked with speeding up the "bread harvesting": "Among those arrested are: heads of collective farms - 311 people, board members - 702, heads of village councils - 31, RPK representatives - 13".
Even local representatives of the party and Soviet nomenclature - secretaries of the district committee, heads of the district executive committee, etc. - also reacted with indignation to the agrarian terror.
Already in September 1932, the special services recorded the reluctance of the village councils to accept grain procurement plans handed down from above - from the regional committee, district committee, according to which the state would actually have to give all the grain to the last grain.
Нажаль, на той час сили виявились нерівними. Тисячі жертв українців під час голодоморів та багаторічної окупації совєтами.
На сьогоднішній день імперські плани росіян щодо України не змінились. І методи , якими вони діють також.
Але змінились українці. Спротив росіянам став в рази більший, жага до свободи ще сильніша.
Дуже надіюсь, що це остання битва. Впевнений, що Перемога буде за нами. Росія мусить зникнути з карти світу як держава, разом зі своїми імперськими амбіціями. Українці вже давно заслужили собі спокійне життя , хоча б на наступні 100 років.
Слава Україні! Слава ЗСУ!
Unfortunately, at that time the forces turned out to be unequal. Thousands of victims of Ukrainians during the famine and the long-term occupation by the Soviets.
To date, the imperial plans of the Russians regarding Ukraine have not changed. And the methods by which they act as well.
But Ukrainians have changed. Resistance to the Russians has become many times greater, the thirst for freedom is even stronger.
I really hope this is the last battle. I am sure that the Victory will be with us. Russia must disappear from the world map as a state, along with its imperial ambitions. Ukrainians have long deserved a peaceful life, at least for the next 100 years.
Glory to Ukraine! Glory to the Armed Forces!
