Офіційно процес декомунізації розпочався в 2015 році,був узаконений Верховною Радою України і майже завершився до 2022 року. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну почався певний прогрес у питанні дерусифікації. У селах і містах змінюються назви вулиць, зносяться радянсько-російські пам’ятники. Дерусифікуються не лише архітектурні споруди, а й назви вулиць, пов’язані з росією.
Я підтримую ці процеси, бо вважаю образливим для українців всі назви будь-чого, пов’язані з країною агресором та комуністичним режимом. Ці два монстри виростили друг друга і повинні зникнути з пам’яті цивілізованого світу назавжди.
Я також доклав деяких зусиль до процесу декомунізації ще в далекому 2009 році, хоча на той час ця тема ще не була такою резонансною в суспільстві.
Та і сам я про це тоді не думав, а більше переймався організаційними та технічними питаннями.
Officially, the process of decommunization began in 2015, was legalized by the Verkhovna Rada of Ukraine and will almost be completed by 2022. After the start of the full-scale Russian invasion of Ukraine, some progress in the issue of de-Russification began. Street names are being changed in villages and cities, Soviet-Russian monuments are being demolished. Not only architectural structures are de-Russified, but also street names associated with Russia.
I support these processes because I consider all names of anything related to the aggressor country and the communist regime to be offensive to Ukrainians. These two monsters raised each other and must disappear from the memory of the civilized world forever.
I also put some effort into the process of decommunization back in 2009, although at that time this topic was not yet so resonant in society.
And I myself did not think about it then, but was more concerned with organizational and technical issues.
Тоді довелось виконувати підрядні роботи по реконструкції скверу ‘Червона Пресня’на Подолі . Ця площа була названа в 1982 році в ознаменування дружби трудових колективів Подільського району міста Києва та Краснопресненського району міста Москви. У центрі площі була встановлена бронзова копія скульптури І. Д. Шадра «Камінь - зброя пролетаріату».
Then I had to perform contract work on the reconstruction of the Chervona Presnya park in Podol. This square was named in 1982 in commemoration of the friendship between the labor collectives of Podilsky District of Kyiv and Krasnopresnensky District of Moscow. In the center of the square, a bronze copy of the sculpture by I. D. Shadr "Stone - the weapon of the proletariat" was installed.
Скульптуру «Камінь - зброя пролетаріату» хтось демонтував ще до мене. Але там ще залишались якісь незрозумілі 'витвори мистецтва', постамент та стіна, яку місцеві називали 'книгою'. Все це було з бетону.
Someone dismantled the sculpture "Stone - the weapon of the proletariat" before me. But there were still some incomprehensible 'works of art', a pedestal and a wall that the locals called 'the book'. It was all made of concrete.
Коли ми почали демонтаж цього постамента і стіни, то були дуже здивовані, як якісно це все було зроблено. Бетон був дуже міцний, аж синій на колір. Мої працівники тоді шуткували, що мабуть такий бетон використовували в радянському союзі лише в двох випадках, для будівництва бункеру від ядерної війни і для виготовлення комуністичних пам’ятників.
When we started dismantling this pedestal and wall, we were very surprised at how well it was all done. The concrete was very strong, even blue in color. My employees then joked that apparently such concrete was used in the Soviet Union only in two cases, for the construction of a nuclear war bunker and for the manufacture of communist monuments.
Цю складну роботу з демонтажу ми виконали успішно, а також закінчили благоустрій самого скверу, бо до того він був в занедбаному стані. Цікаво те, що при проектуванні ми врахували всі побажання місцевих мешканців, а саме: спочатку дослідили шляхи руху людей по території скверу, а потім по цим маршрутам побудували тротуарні стежки.
А назву скверу потім також змінили. В листопаді 2018 року депутати Київської міської ради ухвалили рішення перейменувати площу на Щекавицьку.
We successfully completed this difficult dismantling work, and also finished the improvement of the square itself, because before that it was in a neglected state. It is interesting that during the design, we took into account all the wishes of local residents, namely: first, we investigated the routes of movement of people on the territory of the square, and then built sidewalk paths along these routes.
And then the name of the park was also changed. In November 2018, deputies of the Kyiv City Council decided to rename the square to Shchekavitska.
