Ку-ку! Давно не писала, але намагаюсь виправитись. Давайте сьогодні розповім ще трохи про себе. Якщо чесно, мій блог перетворився скоріше на щоденник і мені це подобається. А як вам?
- У вас бувало таке, що ви відчуваєте себе головним героєм якогось фільму чи серіалу? У мене ні… Завжди таке відчуття ніби я другорядна героїня, ніби життя проходить повз. Все те, що є у “нормальних” людей, в мене просто якось поверхняно. Я маю на увазі відносини як романтичні, так і дружні. Думаю це і є основна причина моєї депресії.
- Я ніколи не плачу. В дитинстві я була справжньою плаксою і всім навкруги це страшно не подобалося: батькам, друзям та незнайомим людям. Але одного разу, коли мені було років дванадцять після чергових знущань з цього приводу, я просто пообіцяла собі, що ніхто не побачить моїх сліз. З того часу їх майже не бачу і я.
- Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну я перестала слухати російську музика від слова зовсім. Якщо чесно для мене це трохи тяжко, ви ж знаєте як сильно я залежна від музику. Але майже завжди можна знайти альтернативу в українському чи іноземному виконанні.
- Я занадто агресивна і це дратує, а інколи й ображає мої друзів. Але це частина мене, мій характер і змінити я це не можу та й не хочу, тому що в деякій мірі це діє як захисний механізм.
- Я не вмію ображатися. От просто не вмію. Ніби в мене немає такої функції. Зате я дуже добре вмію злитися. Думаю це ви вже зрозуміли.
Якщо чесно кажучи, останнім часом у мене якась творча криза, я просто не знаю про що писати. Тому якщо у вас є ідеї, з нетерпінням чекаю на них!