Кума Путіна ощасливить нас своєю участю в одному з популярних шоу країни «Танці з зірками», яке тепер доречніше було б називати «Танці з хохлами».
На тлі чергового скандалу менеджмент «плюсів» наполягає, мовляв, це тільки бізнес, а дружину Медведчука вони беруть на шоу не тому, що вона – дружина Медведчука, а тому що її участь «викличе інтерес публіки». Буде багато хайпу, а це виллється у високі телерейтинги, що, у свою чергу, обіцяє багато «зелені» від реклами.
«Танці – поза політикою», – нагадують нам на провідному телеканалі. Правильно! Хлопаки з «плюсів» глаголять істину майже в останній інстанції. «Війна – війною, а танці – танцями. Не треба плутати високе мистецтво з кривавою м’ясорубкою. Мухи окремо, а котлети – окремо».
Те, що матері щодня ховають своїх синів, загиблих від рук терористів, які за вказівкою кума Оксани Марченко Донбас захопили, – це одне. А танцюльки-обіймашки на «1+1» із кумою Владіміра Владіміровіча – то геть інше!» – переконують українського глядача телеменеджери. Танці – розвага для народу, а до війни Оксана Марченко не має жодного відношення. Ми ж маємо право робити все, що не заборонено законом, чи не так? У жодному законі не записано, що кумі Путіна заборонено світити стегнами в павільйоні «Плюсів!» – остаточно кладуть на лопатки своїх опонентів телевізійники. Еге ж, танці і взагалі популярне мистецтво (так би мовити) – поза політикою, розважатися люди мають право і під час війни. А які ж то розваги, якщо вони не приносять прибутків?! Тому не заважайте провідному телеканалу заробляти на хліб із маслом!
Аргументи прихильників участі в шоу Оксани Марченко переконливі, залізобетонні з формально-юридичної точки зору, як і все, що робить видатний юрист Медведчук. Таке враження, що «темники» з аргументацією участі Оксани у телешоу сам пан Віктор писав. І логіка правильна. А патріотам залишається хіба зубами скреготати від люті й безсилля…
Але дечого в аргументації телеканалу я не розумію. Якщо на «плюсах» такі юридично підковані й хвацькі менеджери, що і для куми Путіна пояснення знайдуть – чому вони досі не здогадалися самого Вову запросити на «Танці з зірками», га?! А що – підходить для «1+1» за всіма параметрами: він зірка світової геополітики, зірка телеекранів (та ще й яка!). Як казав Карлсон – чувак «у самому розквіті сил», справжній мачо й альфа-самець. Чому його не запросити на шоу? Який би був резонанс! А яких би товстосумів у спонсори можна було запросити – Ротенберги, Абрамович… Мммм!..
І головне – назвіть хоч один закон, що забороняє Путіну брати участь у танцювальному шоу в Києві? Але власник «плюсів» і його менеджери проґавили такий феєричний хід конем – їх випередили австрійці: днями їхня пані міністр закордонних справ життєрадісно станцювала з Путіним на кістках українців, убитих за його наказом.
Не хочеться вкотре повторювати, що рішення Коломойського щодо куми Путіна є його розпискою в лояльності до Кремля (цікаво, на що він розраховує після того, як назвав Путіна шизофреником?). Не хочу повторювати за іншими, що це тільки початок зливу України Московії, а організатори цього «зливу» хочуть, щоб українці цього не помітили.
«Хід кумою» є цілком логічним з точки зору нашого олігархату. Ці добродії прагнуть повернутися у простір російського впливу й заради замирення з Путіним готові легко здати зайві атрибути суверенітету України в обмін на збереження та примноження особистих багатств. Олігархи в принципі тому й не реагували на агресію РФ 2014 року, бо до останнього прагнули домовитися, сподівалися, що виторгують для себе щось смачненьке в обмін на чергове обмеження суверенітету України чи навіть втрату територій.
Однак варто звернути увагу на те, що участь у знаковому телешоу дружини одного з найбільших ворогів української незалежності стала можлива не лише завдяки продажному олігархату і перевертню-«патріоту» Коломойському. Він завжди був таким, для нього брехати і красти – як дихати. Взагалі незрозуміло, якого дідька Бєню записали в патріоти-жидобандерівці!
Олігархи та їхні поплічники пускають дружину ворога України «номер 2» у програму всеукраїнського телеканалу, та ще й виправдовують це! А громада лише лементує і терпить, та зробити нічого не може. Запитання: чому після такого тривалого етапу боротьби за незалежність, на п’ятому році війни з тисячами загиблих наша громада не виробила механізмів нейтралізації таких зухвалих демаршів приниження українців?
Справа в тому, що українців і раніше принижували, і принижували ще огидніше, ще в більш збочених формах, ніж у випадку з Оксаною Марченко. Чого варте обрання президентом «двічі незасудженого» урки, а до того – затвердження цього ж урки прем’єром Кучмою та Ющенком?
Те, що кума Путіна не може бути на «Танцях з зірками», незаперечно й очевидно для всіх притомних, це як «два на два – чотири», тут дискусій бути не може. Дискусії можливі лише на тему: «Чому Медведчук досі заправляє в Україні? Мав би давно втекти або сидіти за зраду Батьківщини, із конфіскацією майна…».
Те, що наближені Путіна досі розкошують в Україні, означає лише одне – параліч державних інститутів, неспроможність правоохоронців, їхній глибокий клінічний непрофесіоналізм плюс роботу багатьох на ворога. Підозри для таких думок цілковито обґрунтовані. Чого варті лише викриття, що СБУ допомагало захопити ринок скрапленого газу для Медведчука: на прохання своїх російських друзів СБУ зачищала український ринок скрапленого газу для кума Путіна. Це ж так природно для служби безпеки – використовуючи свої повноваження, захищати бізнес інтереси поплічника загарбників! Медведчука досі не посадили у цій справі не тому, що він аж такий хитромудрий і завжди знаходить шпарини в законах для своїх оборудок. Ні! Це все тому, що наші правоохоронні органи не виконують своїх функцій. Людина, яка прийде після Порошенка, мала би перед МВС, ГПУ, НАБУ та іншими ставити питання так: якщо не сидять Медведчук, Бойко і далі за списком – це означає, що ви не виконуєте своїх обов’язків, тому доведеться вам відповідати за злочинну бездіяльність.
Злочинна бездіяльність наших можновладців щодо головних ворогів України стала можливою, на жаль, і завдяки самим українцям. Бо українська громада так і не знайшла способів ставити на місце олігархів і можновладців, які дуріють від безкарності. Вона не спромоглася навіть на внутрішню люстрацію. Для цього треба було всього лише скласти список із найбільш мерзенних і огидних прибічників режиму Януковича, які заплямували себе кров’ю, брехнею, нахабною пропагандою московських інтересів – і оголосити цих людей «поза публічним простором», щоб жодна порядна людина не могла потиснути руку люстрованим, щоб жоден телеканал не запросив цих добродіїв на програму, бо після такого кроку він втратив би можливість взагалі запрошувати достойних людей. Якби українська громада спромоглася на такий вольовий крок, то куму Путіна і на кілометр до офісу «1+1» не підпустили!
Згоден, що внутрішню люстрацію українській громаді провести непросто. Але хіба організовувати волонтерський і добровольчий рух у березні 2014 року було простіше? Ні, важче. Отож були суттєві причини, які завадили українській громаді виробити механізми самоочищення і захисту від принижень з боку оскаженілих від жадібності можновладців-бізнесюків.
У державах, де суспільство продукує самоповагу й бодай мінімальну шляхетність, такі механізми самозахисту громади від покидьків є. У нас, на жаль, немає ще того мінімуму шляхетності, ми боїмося говорити покидькам правду в очі, боїмося не подавати руки відвертим злочинцям і зрадникам.
Щоби зрозуміти, чому українці дозволяють так нахабно над собою знущатися, чому не маємо елементарних механізмів самозахисту від непорядних людей на всіх рівнях – від будинкової громади до парламенту – треба впровадити два поняття, що характеризують значну частину нашого суспільства. Йдеться про моральних ідіотів і моральних виродків. В Інтернеті можна нарити силу-силенну міркувань на цю тему. Наприклад, Оксана Пахльовська ще 2012 року писала про ідіотизм як загрозу національній безпеці. Йдеться не про психічну хворобу, хоча і в психіатрії є поняття «морального ідіотизму». Йдеться про психічно здорових людей, а називати їх моральними ідіотами і виродками варто не через їхні психічні хвороби, а за їхній ґандж. На жаль, наші соціологи, політологи, соціальні психологи не розробляють цієї очевидної теми. Бо якось незручно людям говорити правду про них. Наші володарі дум досі не спромоглися розібратися з таким масовим явищем у суспільній свідомості, як моральний ідіотизм.
Родзинка в тому, що право і закони, до яких апелюють телеменеджери «плюсів», не мають жодного відношення до питання – запрошувати Марченко на «Танці з зірками» чи не запрошувати? Це питання стоїть винятково в площині моральності, самоповаги, шляхетності. Якби ці ознаки були притаманні нашій громаді – куму Путіна й близько б не пустили на ТБ.
А за законом телевізійники, звісно, мають рацію – можна запрошувати. Як уже сказано, вони й самого Путіна могли би запросити. Пояснили би це як «іще один крок до примирення між колись братськими народами», як пошук діалогу та компромісу. «Нова стратегія миру», як проголошує Тимошенко з білбордів. Тим паче, що Україна досі формально не довела навіть у рамках власного законодавства, що Росія – агресор. Може, хто забув, то нагадаємо: так званий великий договір про дружбу з РФ досі не розірвали! Та й Азовське море з росіянами досі спільним залишається.
Статус людини, близької до того, хто погрожував завдати ядерного удару по Україні, – це лише лакмусовий папірець для перевірки українського суспільства на моральну адекватність. А щоб відповісти на запитання, чому наше суспільство виявилося таким імпотентним у справі захисту власної гідності, треба розібратися: чому моральних ідіотів та моральних виродків в Україні – критично велика кількість? Цей факт дуже обережно іноді визнають наші соціологи, психіатри та філософи.
Насправді моральний ідіот – не злочинець, і роги в нього не ростуть. Це не страшні потвори, часто дуже навіть симпатичні індивіди. Але у них є одна вада: вони не можуть відрізнити добро від зла в реальному житті. Такі особи постійно змінюють свої соціальні оцінки залежно від кон’юнктури чи якихось впливів. Моральний ідіот ніколи не заявить принципову позицію в суспільному конфлікті. Він насправді сам не знає, що є добро, що зло, що справедливо, а що – ні, що красиво, а що огидно. Якби в нашому суспільстві активно не насаджували орвелівське «дводумство», а пропагували дійсні цінності, на яких побудована наша цивілізація, то більшість моральних ідіотів були би порядними принциповими людьми. Така вже природа людини.
Критична кількість моральних ідіотів в Україні має об’єктивні причини. Страшні трагічні історії останніх століть, із багатомільйонними жертвами без сенсу й мети (для самої нації, а не організаторів трагедій) виробили в нас комплекс моральних ідіотів, коли нам легше звинуватити жертву й відбілити агресора, ніж ставати на захист ображеного.
Але є ще моральні виродки. Сергій Дацюк уже писав, що існування цього прошарку і є найбільшою загрозою для України. На його думку, це люди, які приховано не виконують цивілізаційні моральні принципи.
Це дуже м’яка дефініція моральних виродків. Насправді вони якраз не приховують свою аморальність, насильством нав’язують її іншим, внаслідок чого інші теж стають моральними ідіотами або виродками.
Так от, якби в Україні не було засилля моральних ідіотів та виродків, якби вони не обіймали найвищі посади у владі та ЗМІ – у нас були б механізми боротьби з національними приниженнями, які нам знову готують олігархи.
Ми, як телята, слухаємо паскуд, які нам кажуть відверту брехню, і коримося. Про це ще Шевченко писав в І мертвим, і живим, і ненародженим… Перечитайте – усе те саме, все повторюється!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І насамкінець – про так зване головне шоу країни «Танці з зірками».
«Головне шоу країни» – це, звичайно, перебільшення. Яке шоу з «зірками», якщо «зірок» у країні немає? Україна практично не продукує «зірок» унаслідок відсутності соціальних ліфтів та тотальної монополізації усіх царин життя, в тому числі й шоу-бізнесу. У нас «зірками» призначають! Може статися, що людина, яку призначили «зіркою», справді відповідає атрибутам «зірковості» – вона популярна, її знають і люблять мільйони й вона справді вміє робити щось незвичайне, але то – виняток.
З оцих 14 «зірок», обраних на «плюсах», до реальних «зірок» можна віднести тільки двох, максимум чотирьох учасників. Все решта – це політика та тупе бабло, яким там тхне сильніше за хлорку в громадському туалеті.
Всі решта – це учасники проекту «Танці з хохлами», а не «Танці з зірками». Ці учасники шоу заточені під країну «тупих хохлів», які «схавають» усе, що їм дадуть.
Серед «зірок» є персонажі відверто дивні, на тлі яких навіть вибір Оксани Марченко може здатися пристойним. Перш за все, це найзагадковіша персона серед «обраних» – грузинський кінопродюсер Іраклій Макацарія. Він прославився тим, що брав участь у шоу «Холостяка». Його презентують як «успішного молодого бізнесмена, що встиг уже попрацювати у багатьох видах бізнесу і, врешті-решт, став кінопродюсером, відкриває для Боллівуду Грузію». І такі шалені успіхи – всього лише за 30 із хвостиком років. Одне незрозуміло: звідки у юного Діно Де Лаурентіса скільки грошей? У біографії чітко написано: мама – викладачка російської мови (ха-ха!), тато – моряк (невже крупний контрабандист?), а синок місця роботи змінює, як рукавички. То він воротила будівельного бізнесу, то банкір, то кіно зібрався знімати, то місяцями стирчить в Україні в якості завидного холостяка. Переглядаєш його фотки на Фейсбуці – і враження таке, що це не бізнесмен, а якийсь пропагандист життя у стилі «лакшері». Дорожезні шмотки, постійні гулянки, п’янки, тусовки…
Диву даєшся: як наш герой ще якісь бізнес-справи вирішувати примудряється у проміжках між туснею, примірюванням нових костюмів, багатогодинними заняттями в спортзалах та романтичними зустрічами з юними феями? Відповідь на це питання мабуть знають тільки учасниці «Шоу холостяка», які так і не спромоглися талановитого грузина окрутити.
Ще один учасник шоу – білорусько-російський актор Павєл Вишняков.
Про акторські таланти цього північно-західного легіонера говорити важко, бо фільми, де він знімався, акторських талантів не вимагають. А ось специфіка його ролей особлива – мєнтовська. У стрічці «Возвращєніє Мухтара-2» він прославляє російських мєнтів. Ні, звичайно не тих, які затримують українців і фабрикують на них кримінальні справи на просторах недоімперії. Вишняков прославляє якихось інших російських «мусорів», інакше його б не взяли на українські «Танці з зірками», еге ж! Лише назви фільмів за участю російсько-білоруської «звєзди» чого варті: «Майор і магія», «Опєр по визову». Звучить же!
Ось такі вони – «зірки» українського шоу-бізнесу на п’ятому році війни з Московією. Відверто кажучи, «талантів» як мінімум не гірших за Вишнякова в кожному обласному музично-драматичному театрі України знайдеш із півдюжини. І танцюють вони, припускаю, не гірше за чи то росіянина, чи то білоруса. Тож якого чорта наші телевізійники не спромоглися жодного українського зіркового актора запросити? Яка була б розкрутка для наших вітчизняних талантів, яка підтримка для національного кіно, що лише спинається на ноги! А ми тягнемо чергову мєнтовську підробку з Росії.
Навіть не знаю, що гірше: терпіти в Україні куму вбивці тисяч українців чи російсько-білоруського «мєнта» коронувати, як українську зірку?
Ян Борецький для видання InfA