Скільки вражень, почуттів, відчуттів... Від маленької прогулянки.
Я не була тут майже 2 роки, а таке враження, що значно довше.
Моя велична, затишна, провінційна і старовинна. Моя ренесансна й ідеальна Жовква. Може колись напишу про неї щось значно більше, ніж статтю. Тут стільки цікавих історій, у цих стінах, у цій землі. Історій сумних, але прекрасних.
А сьогодні просто бродила вуличками, помічаючи якісь дрібні зміни і радіючи з того, що все стоїть, все на місці. От тільки дерев'яна церква вже два роки на реставрації і все проходить традиційно повільно....... А я прицільно йшла туди, щоб сфоткати іконостас:) Він теж на реставрації, але у Львові. Дай Бог, щоб усе красиво відновили.
Вирішила навідатися до свого улюбленого кафе "На підміною". Як я й передбачала воно зачинене через карантин, але приємно, що є можливість взяти їжу "на виніс".
Пройшла біля Домініканського, потрапила у монастир, вдалося навіть зайти всередину костелу. Намітила план дій на наступний візит. Поспілкувалася з кількома цікавими людьми. Зрозуміла, що це навіть принесло мені щось віддалено сходе на радість. Для мене карантин на користь. Трохи скучила за людьми вперше в житті.
Я не знаю скільки разів тут бувала. Мабуть 10-15 набереться. Але є місця, куди я ще не дійшла. Наприклад містична гора Гарай та середина синагоги...
Вона така маленька ця Жовква, але така багатюща.
Що тут ще додати - рекомендую. А колись я розповім про моє улюблене місто більше.
Трохи монохромної краси дивіться тут.