Today I continue my story about the spring hike to the Rosokhatsky mountain meadows in the Carpathians (Ukraine). Let me remind you that my friends and I decided to find a new way to the mountain, we got lost in the ancient forest, and later went off-road to the meadow. Read more here.
Сьогодні продовжую свою розповідь про весняний похід на Росохацькі полонини у Карпатах (Україна). Нагадаю, що ми з друзями вирішили знайти новий шлях на гору, заблукали у древньому лісі, а згодом по бездоріжжю вийшли на полонину. Детальніше читайте тут.
And here before us stretched kilometers of mountain ranges, overgrown with spruce and completely deserted.
Spring has long been in the valley. But in the mountains there is snow still and even quite hot sun can not melt it. This struggle of sun and snow fascinates us and we want to walk on a white strip. But it's not so simple: the snow is very slippery... To take a photo here is super level.
І ось перед нами простягалися кілометри гірських хребтів, зарослих ялинами і зовсім безлюдних. Десь вдалині було видно засніжену Боржаву. В долині вже давно весна. Але в горах досі сніг і навіть досить жарке сонце не в силах його розтопити. Ця боротьба сонця і снігу нас захоплює і хочеться прогулятися по білій смузі. Але це не так і просто: сніг дуже слизький... Зробити тут фото — це взагалі вищий пілотаж.
We go strictly along the mountain range. only anemones grow here, at the intersection of winds.
The day is very fast go to the end, so time is short.
Finally we see our goal in the distance. Ahead is a small church and a cross. The building is beautifully made, as for me. It does not disturb the general harmony of nature. The Liturgy is celebrated here once or twice a year.
Йдемо строго по хребту, попереду невеликі підйоми і спуски. Із квітів тут, на перетині вітрів, ростуть лише анемони. Великі, красиві і сильні.
День дуже стрімко котиться до завершення, тому часу обмаль.
Врешті бачимо вдалині нашу мету. Попереду невеличка церква і хрест. Будівля зроблена красиво, як на мене. Вона не порушує загальної гармонії природи. Десь раз чи двічі на рік тут проводять Літургію.
After drinking hot tea with sandwiches, we have to go back, because the road is not close. Oh, how I do not like this moment, because the soul is not yet full of impressions. I feel that the last leg of the way back we will pass in complete darkness... Here we are special tourists :))) My dream is to spend the night on Rosohatska meadow in summer.I would like not to hurry anywhere, not to be afraid of the dark and calmly look for good shots.
See you in the world of nature!!!
Попивши гарячого чаю з бутебродами, ми мусимо повертатися назад, адже дорога не близька. Ох, як я не люблю цього моменту, бо душа ще не наситилась враженнями. Відчуваю, що останній відрізок шляху назад ми пройдемо у повній темряві... Ось такі ми особливі туристи:))) Моя мрія - заночувати на Росохацькій полонині влітку. Нікуди не спішити, не боятись темряви і спокійно шукати красиві кадри.
До нових зустрічей у світі природи!!!
