Before I start this article, I have to show you this amazing phenomenon. These thickets, on top of which snow caps formed, became just poured cotton.
To be honest, the first thing that came to my mind was the Russian version of this comparison - cotton. Which, in principle, I like more.
Перш ніж розпочати цю статтю, я зобов'язана показати вам цей дивовижний феномен. Ці зарослі, зверху на яких утворились шапки зі снігу, стали просто вилитим бавовником.
Якщо чесно, першим мені в голову прийшов російський варіант цього порівняння — хлопок. Який в принципі мені й більше подобається.
Impromptu version of cotton.
Експромт варіант хлопку.
Since recently, I stopped loving winter, I would prefer to stay at home. I like the practice of bears - hibernation for 3 months. But as for those bears, it does them no harm to health or figure. What I'm talking about, the bears would still worry about their figure.
But, unfortunately, all these bear chips with people do not work that way. We can have big problems if we lie down all the time. At the very least, it can stiffen the neck.
Оскільки з недавніх пір, я перестала любити зиму, я б воліла безвилазно сидіти вдома. Мені подобається практика ведмедів — в сплячку на 3 місяці. Але що ті ведмеді, їм то не шкодить ні на здоров'я, і ні на фігуру. Про що я говорю, ще б ведмеді переживали за свою фігуру.
Але, на жаль, ці всі ведмежі фішки з людьми так не працюють. У нас можуть статись великі проблеми, якщо ми будемо постійно лежати. Як мінімум закаменіє шия.
But here's what you can do to feel warm and cozy, when outside the window - 5 °.
Correct: Sit on the windowsill and drink hot with whipped cream and cookies. Yes, this is a perfect picture, but what will happen to our body when we sit so "cozy" for 3 months? Ohh, I don't even want to imagine.
So now I practice active walking. Which of these is a plus? Well, at least they motivate me to go outside. Because you know, when I just went for a walk in the park, it's so pointless, and all this snow. Brrr.
Але от що можна робити для відчуття тепла і затишку, коли за вікном - 5°.
Правильно: Сидіти на підвіконні і пити гаряче какао з взбитими вершками і печивом. Так, це ідеальна картина, але що буде з нашим тілом, коли ми так "затишно" просидимо 3 місяці? Охх, навіть не хочу уявляти.
Отже, тепер я практикую активні прогулянки спортивною ходьбою. Який з цього плюс? Ну як мінімум вони мене мотивують вийти на вулицю. Бо знаєте, коли я просто виходила гуляти в парк це так безглуздо, а ще цей весь сніг. Бррр.
And you are just waiting for the hour to come when you will be able to return to the warm house and to your cocoa window sill. But on such walks, I know my purpose in advance and have an incentive to go outside. And you know, I pass a fairly long piece of road unnoticed. But with an avid photographer, such passages are often hampered.
І ти лише чекаєш коли прийде та година, коли ти зможеш знову повернутись у теплий дім, і на своє підвіконня з какао. А ось на таких прогулянках, я заздалегідь знаю свою ціль і маю стимул вийти на вулицю. І знаєте так, я непомітно проходжу достатньо довгий клаптик дороги. Але з запеклим фотолюбителем такі проходження часто зазнають перепон.
Because no matter how disgusting the snow was for me, its brilliance in the sun is mesmerizing. All these branches of Christmas trees with snow caps, and these frozen drops on leafless branches, how beautiful.
Оскільки яким би там для мене противним не був сніг, але його блиск на сонці заворожує. Усі ці гілки ялинок зі сніговими шапками, а ці заморожені краплинки на безлистих гілках, як це красиво.
My special love is to catch the colorful sun rays peeking out of some prosody, from behind the trees or over the bushes.
Моя особлива любов це ловити різнокольорові сонячні промені визираючі з якихось проходиків, з-за дерев або поміж кущів.
And in general in this underwear around, still something is. But no, that doesn't mean I love snow again. Well, just sometimes there is an unbearable desire to take this white substance in hand.
І взагалі в цій білизні навколо, все ж таки щось є. Але ні, це не означає, що я знову люблю сніг. Ну просто іноді виникає нестерпне бажання взяти цю білу субстанцію в руку.
Yes, every year my brain thinks again that it is something fluffy and pleasant to the touch. But his expectations fall in an instant. This is a strange subconscious illusion.
Так, мій мозг кожного року заново думає, що це щось пухнасте і приємне на дотик. Але його очікування за мить рушаться. Ось така от дивна підсвідома ілюзія.