Sober up or not?

IMG_20210722_202652.jpg

During these many days of absence on the highway, there was a strange period in my life, probably it can be called a crisis. You know this when a person seems to have hit his head and completely forgotten everything: who he wants to be, what his dreams are, what his life is like, what he is planning for the future.

PicsArt_07-27-09.37.13.jpg

Something close happened to me, only without a blow. I completely fell out of the rhythm of life, lived in some imaginary world. I forgot about blogging, stopped taking steps to study a new topic of interest to me, forgot about my relatives, did not listen to what they tell me. In fact, it was some delusional absurdity that flooded my impressive brains.

IMG_20210722_202824.jpg

I lived constantly, hoping to attract the attention of some people who would sneeze at me. She sacrificed her time trying to accidentally cross. Went on a hoverboard to places where they could be found. She made some hints, wanted to awaken some awareness in another person.

PicsArt_07-27-09.33.31.jpg

I forgot about everything to allow me to develop, to move towards my dreams. The most important and funny thing is that the person didn't even think about it. She is not allowed to comprehend this. And I just wasted my life.

IMG_20210722_202647.jpg

But at some point this absurdly meaningless life of mine was interrupted by a forced trip to a grand party, which was planned for a long time before everything. During the trip, I forgot about all my funny obsessions.

IMG_20210722_202804.jpg

And in the course of those two days of a loud party, I came to the realization again of what I really wanted to do with whom and how. I got a little sober, yes, even in reproach because I drank wine all evening. I came to my senses.

IMG_20210722_203638.jpg

It seems that I have started to really enjoy life again, I see my infinitely large-scale future again, I want to work again, I see the full beauty of the world, which is open to me, not limited to a small area. The life of each of us is the most precious thing! And life is measured by time. Allocate your hours only to what is worth spending and limit your hours to what will then be considered a waste of time.

IMG_20210722_202655.jpg

And never trade what is really valuable for questionable people or things. In those last days of my strange condition, I took a series of relevant photos that are so relevant to today's article. And I will probably decorate it with them.😜😄✌🏻

IMG_20210722_203658.jpg

UA


За ці багато днів відсутності на хайв в моєму житті був дивний період, напевно це можна назвати кризисом. Це знаєте коли людина наче вдарилась головою і повністю все забула: ким вона хоче бути, які її мрії, яка її справа по життю, яке вона планує майбутнє. Ось у мене сталось щось приблизне, лише без удару. Я зовсім випала з ритму життя, жила в якомусь уявному світі. Забула про блогінг, перестала робити кроки для вивчення нової цікавої мені теми, забула про рідних мені людей, не слухала про що мені розказують вони. Насправді це був якийсь брєдовий абсурд, який заполонив мої впєчатлітєльні мозги. Я постійно жила, надіючись привернути увагу якихось людей, яким на мене начхати. Жертвувала своїм часом намагаючись випадково перетнутись. Їздила на hoverboard в ті місця, де їх можна було зустріти. Робила якісь намьокі, хотіла пробудити якесь усвідомлення у іншої людини. Забула про все, щоб давало мені розвиватися, рухатися до своїх мрій. Найголовніше і найсмішніше, що та людина, навіть і близько не задумувалась про це. Їй не дано цього осягнути. І я просто в пусту тратила життя.
Але ось в якийсь момент це моє абсурдно безглузде життя перервала вимушена поїздка на грандіозну вечірку, яка планувалася за довго до всього. Під час поїздки я забула про всі свої смішні нав'язливі думки. А в процесі цих двох днів гучної вечірки, мені знову прийшло усвідомлення, що я насправді хочу робити з ким і як. Я трохи отрезвіла, так, навіть на перекір тому, що я весь вечір пила вино. Я прийшла до тями. Здається, я знову почала радіти життю по-справжньому, я знову бачу своє безмежно масштабне майбутнє, я знову хочу працювати, я бачу повну красоту світу, яка для мене відкрита, а не обмежусь маленькою територією. Життя кожного з нас, це найцінніша річ! А життя вимірюється часом. Розподіліть свої години лише на те, що варте їхньої трати і обмежте свої години на те, що потім буде вважатися пустим протраченням часу. І ніколи не промінюйте те, що справді цінне на сумнівних людей чи речі. В ті останні дні свого дивного стану, я зробила серію відповідних фото, які так підходять до сьогоднішньої статті. І я, мабуть прикрашу її ними.
H2
H3
H4
3 columns
2 columns
1 column
4 Comments