Cьогодні переддень Великодня. І цього року я вдруге наважилася спекти паску.
Я не з тих, хто боїться дріжджового тіста. Але я з Прикарпаття, і до випікання пасок у нас ставляться дуже серйозно. І вимоги до результату дуже високі.
У нас не прикрашають паску білками чи сухофруктами. На пасці моєї бабусі були хрестики, коси, різні візерунки. Вони повинні бути симетричні і гарно підрум'янені, словом, ідеальні.
Мої бабусі померли багато років тому, а мама не пече. Перед Великоднем бабуся завжди пекла пасочки. Сире тісто пахло так, що я його крадькома скубла з-під кришки і їла. Мене завжди сварили, але згодом бабуся звикла і питала мене, чи досить цукру, і як на смак. Смак завжди був божественний 💛
Рецепту паски у мене не лишилося. Але зараз паску купити не складно. Чи складно?
Куповані паски не такі гарні, не такі ароматні, і занадто солодкі. Минулого року я купила 2 паски у дорогій кондитерській за рекомендацією колеги. Вони мене настільки розчарували, до відчаю і майже до сліз!
А цього року я знову купила одну... Але за 3 дні до Великодня мені трапився пост у ФБ, де моя знайома так тепло описувала паски своєї бабусі, рецепт і весь процес, і вона була готова поділиттсь рецептом. Їх в інтернеті стільки! А один мені дала подруга, я спробувала вперше... Вийшло смачно, але вигляд жахливий. Не все є.в рецептах, дещо розумієш лише з досвідом.
Тож я ризикнула сьогодні. У п'ятницю обійшла пішки весь район у пошуках форм для випікангя. Їх все одно не вистачило 😆 Але я задоволена. Вони далеко не ідеаальні, але відчаю я не відчуваю, і мені є куди рости. Майбутні пасочки будуть ще кращі.