Ще тиждень, кажу я собі. Хоч і не від сьогодні, а від найближчих вихідних, яких ще треба дочекатись. Але все одно заокругляю до одного тижня. Омріяна відпустка зовсім скоро!
Наступного дня дивлюсь у календар і бачу: не тиждень, а два з хвостиком. Ех.
Проходить ще 2 дні, і моя підсвідомість при згадці про відпустку знову підказує - "Ще тиждень!". Знову помилилась. Цікаво, що у чоловіка так само. Він так чекає нашої коротенької відпустки, що забув, що на отой "ще тиждень" припадає його день народження.
[source: Pixabay]
Часом запитую себе - як деякі мої колеги змогли накопичити 80-90 днів невикористаної відпустки? Чи вони вміють ефективніше відпочивати на вихідних, а не ставити собі наполеонівські цілі? Можливо не дуже люблять подорожувати, чи не мають можливості.
До речі, не так давно я дізналася, що деякі компанії запроваджують оплачувану необмежену відпустку (звучить як мрія, егеж?). Але виявляється є побоювання, що в таких компаніях працівники будуть ще менше відпочивати, наприклад, через конкуренцію. Часто сам характер роботи не дозволяє нормально відпочити і змушує нас відповідати на дзвінки, носити за собою робочий ноутбук.
Нам цього року теж видали робочі ноутбуки. Здається, тепер ми маємо більше свободи, але як воно буде насправді, покаже час. Зараз для мене головне, що ... ще трохи, і ВІДПУСТКА! :D