Готуючи ці фотографії до публікації, згадались рядки з чудового вірша Ліни Костенко (точніше з пісні, яку виконує гурт Brutto, бо вони поклали ці слова на музику, вийшло круто я гадаю):
Вечірнє сонце, дякую за день...
Ці слова ідеально пасують цим фото і також чудово описують завершення багатьох моїх днів на протязі, мабуть, не менш вже двох років. Я часто повертався із цього будинку, працюючи над чимось там до самого вечора, бо ми з дружиною будуємо цей дім для нашої сім'ї. Іноді станеш біля стіни, втомлений, але щасливий, бо твоя велика мрія стала ближчою ще на один крок, спрешся, а вечірнє сонце гріє лагідним промінням, стіна тепла і так приємно трохи пофантазувати про те, яким буде це місце через декілька років. Стільки вечорів я там провів (ранків набагато менше, бо працював переважно по вечорах там чи в другій половині дня), то ж маю багато подібних фото в різі пори року.
