Кілька років тому батько мого друга захопився вирощуванням винограду. Я маю на увазі не всюдисущий технічний сорт "Ізабела", який росте у нас у кожному дворі і з якого роблять домашнє вино, а столові сорти, для того, щоб внуки могли поласувати. Оскільки він збирався закласти великий виноградник, то освоїв технологію пророщування живців, щоб не купувати саджанці постійно, адже так можна зекономити. Живців він проростив із запасом, тож і мені перепало вісім саджанців. Їх я посадив у два паралельних ряди, по чотири штуки в кожен, але вижили лише два саджанці, один у кожному ряду. Один більший, другий менший. От для більшого знадобилися шпалери.
Оця більша лоза вторік вперше заплодоносила, але мене не було вдома, а дружина каже, що виноград був кислий, можливо тому, що він не дозрів. Цього року грон має бути більше, то ж я вирішив зробити для нього шпалери, порізавши болгаркою велику шестиметрову арматуру на менші відтинки і зв'язавши їх дротом. Загалом, шпалери мали б бути на всю довжину ряду. Для цього по краях ряду потрібно забетонувати металеві стовпці і натягнути між ними троси, а до цих тросів вже прив'язується лоза, яка на зиму відв'язується і кладеться на землю (це в нашому кліматі), щоб не пошкодив мороз. Цей виноград ми також кладемо на зиму на землю і вкриваємо (дуже гарний варіант - чорнобривці, висохлі стебла яких восени зазвичай викидають). Ми з дружиною плануємо замовити ще декілька столових сортів винограду, щоб завершити кожен з рядів, тоді я зроблю для них повноцінні шпалери. А поки будуть ось такі тимчасові.
