Сьогодні був на будівництві, продовжував утепляти дах мансарди кам'яною ватою (я раніше розповідав про плани це здійснити). Детальний звіт, в якому я поділюся особистим досвідом цього нелегкого, але дуже важливого заняття, я опублікую пізніше, коли все буде зроблено, а сьогодні я хотів поділитися іншим.
То ж працював я собі, утепляючи нашу з дружиною майбутню спальню згори, бо вона розташована під дахом, на другому поверсі, коли мій погляд привернуло яскраве світло за вікном. Це впало мені у вічі, бо день був похмурий і доволі холодний. Я вхопив смартфон і вибіг на балкон, щоб сфотографувати цей світлий момент. І саме вчасно, бо на перших фото ще видно той останній світлий промінь (бо це було перед настанням вечора), а на останньому фото він вже зник.
Саме за такі моменти я ще сильніше починаю любити наш будинок, уявляючи цей вид із спальні. І чим більше праці в вкладено в наш дім, то тим менше сумнівів і більше радості від того, що робота не стоїть, а рухається, хоча й дещо повільно.
