Сьогодні для традиційного щотижневого челенджу від @olga.maslievich #saturdaymemories, я вирішив згадати як пройшло святкування мого 20-го дня народження. Здається, ні до, ні після схожого зі мною не відбувалось. Так вийшло, що частина людей, котрі приймали в цьому участь роз’їхались по різним містам та країнам, пройшов час і ми почали бачитись набагато рідше, але ці спогади залишились назавжди в моїй пам’яті.
Today for the traditional weekly challenge from @olga.maslievich #saturdaymemories, I decided to remember how my 20th birthday was celebrated. It seems that nothing like this happened to me before or after. As it turned out, some of the people who took part in it went to live in different cities and countries, time passed and we began to see each other much less often, but these memories remain forever in my memory.
Отже, в той самий день я їхав в Ужгород не підозрюючи про те, що на мене чекає та, як пройде цей день. Вірніше, я розумів, що ми будемо святкувати, але те, що це буде настільки грандіозно, весело та цікаво – ні!
So, on the same day, I went to Uzhhorod without suspecting what was waiting for me and how the day would go. Rather, I understood that we would be celebrating, but the fact that it would be so grand, fun and interesting - no!
Декілька людей мене того дня зустріли прямо на вокзалі, так як з місця мого проживання до Ужгороду потрібно було їхати електричкою. Я сильно здивувався, що в такий особливий день компанія була зібрана не повністю, але потім зрозумів в чому була головна фішка.
Several people met me that day right at the station, as I had to take a train from my place of residence to Uzhhorod. I was very surprised that on such a special day the company was not fully assembled, but then I realized what was the main feature.
Як виявилось в той самий час інші люди з моєї компанії готували для мене дуже нестандартне святкування. Ми зустрілись в центрі міста, мені вручили купу надувних кульок, потягнули вуха та повели напиватись кавою.
As it turned out at the same time, other people from my company were preparing a very unusual celebration for me. We met in the centre of the city, gave me a bunch of inflatable balloons, pulled my ears and led me to drink coffee.
І тут почалось найцікавіше. Як виявилось @scrodinger була в місті вже о 8 ранку та готувала для мене цікавий квест який придумала саме під час кавування. Я так підозрюю, що їй було дуже нудно чекати, коли всі зберуться і тому купила десь десяток повітряних кульок. А щоб все було цікавіше, то в кожній із них був папірець із коварним завданням. При цьому в написанні цих самих квестів відмітився кожен учасник того дня та, навіть, відвідувачі кав’ярні, котрі уважно слідкували за діями Юлі.
And here began the most interesting. As it turned out, @scrodinger was in town at 8 am and was preparing an interesting quest for me, which she came up with while having coffee. I suspect that she was very bored waiting for everyone to gather, so she bought a dozen balloons. And to make everything more interesting, each of them had a piece of paper with an insidious task. At the same time, each participant of that day and even the visitors of the cafe, who closely followed Julia's actions, were noted in writing the quests.
Отже, мені вручили ці різнокольорові кульки та розказали, що мені потрібно вибирати по черзі один колір, розривати його та голосно і чітко читати те, що написано на папірці, а потім виконувати. Ну, я гадав, що там не буде нічого страшного і тому погодився, але… Як я помилявся. Перерахую декілька завдань про які пам’ятаю вже практично 8 років:
So, I was handed these multi-coloured balls and told that I needed to choose one colour in turn, break it and read aloud and clearly what was written on the paper, and then do it. Well, I thought there would be nothing wrong and so I agreed, but… How wrong I was. Here are some tasks that I remember for almost 8 years:
• Станцювати стриптиз в центрі міста
• Пройти пішохідний міст танцюючи, як балерина із лебединого озера
• З’їсти ложку кориці
• Бігти по дорозі в позі Супермена та кричати «Я Супермен, я Супермен!»
• Виконати популярний на той час танець харлемшейк біля працівників правоохоронних органів (Юля, за що???)
• Dance a striptease in the city centre
• Cross the footbridge dancing like a ballerina from a swan lake
• Eat a spoonful of cinnamon
• Run on the road in the position of Superman and shout "I'm Superman, I'm Superman!"
• Perform a popular at the time Harlem shake dance with law enforcement officers (Julia, for what ???)
Більше ви можете подивитись ось у цьому відео, там крім фотографій є виконання декількох завдань:
You can see more here in this video, there are several tasks in addition to photos:
Там були ще деякі завдання, котрі будуть зрозумілі тільки для нас, тому ще це внутрішні приколи нашої компанії 😊 І ось, я все це мав виконувати. Щоб ви не подумали нічого такого про стриптиз, то я роздягнувся тільки до футболки, але всі хто проходив тоді головною площею міста аплодували мені так, ніби я професійний стриптизер, котрий роздягнувся до білизни.
There were some other tasks that will be clear only to us, so these are internal jokes of our company 😊 And so, I had to do it all. So that you wouldn't think anything like striptease, I only undressed in a T-shirt, but everyone who walked through the main square of the city applauded me as if I were a professional stripper who undressed to his underwear.
Також, в той день ми дуже багато гуляли містом, часто зупинялись трішки випити чи поїсти, а також поспілкуватись. І ось в якийсь момент мої дві подруги просто зникли. Виявилось, що вони пішли за моїм святковим тортиком, котрий виявився не зовсім солодким. Якщо бути оригінальним, то до кінця і мені видали щойно посмажену курку гриль на десерт😂
Also, that day we walked around the city a lot, often stopped to have a drink or eat, as well as to talk. And at some point, my two girlfriends just disappeared. It turned out that they followed my holiday cake, which turned out not quite sweet. To be original, I was given a freshly fried grilled chicken for dessert 😂
А під вечір ми вирішили влаштувати власний концерт. Захопивши гітару, тексти пісень та гарний настрій ми відправились до пішохідного мосту завивати і пробувати заробити на своєму таланті. А що? Живем один раз в житті і попробувати потрібно все! При цьому я пам’ятаю, що під час прогулянки вдень ми встигли намалювати декілька афіш та розклеїти їх із точним часом та місцем проведення нашого виступу.
And in the evening we decided to arrange our own concert. Capturing the guitar, lyrics and good mood, we went to the pedestrian bridge to howl and try to make money on their talent. So what? We live once in a lifetime and you need to try everything! At the same time, I remember that during the walk in the afternoon we managed to draw a few posters and put them up with the exact time and place of our performance.
Поки ми 5 раз підряд співали найулюбленішу пісню, одна із моїх подруг взяла шапку та ходила поміж людей збираючи з них данину. Як виявилось через декілька днів замість того, щоб розповідати про майбутніх зірок естради вона благала людей закинути декілька гривень, щоб, цитую «це пекло нарешті закінчилось та я змогла їх відправити по домам».
While we sang our favourite song 5 times in a row, one of my friends took a hat and walked among the people collecting tribute from them. As it turned out a few days later, instead of talking about future pop stars, she begged people to throw in a few hryvnias to "this hell is finally over and I was able to send them home."
Ми провели так десь одну чи дві години, а коли втомились та добряче охрипли перемістились на лавочку, де мені подарували справжній подарунок. Хоча я був впевнений, що весь цей день, квести, гарний настрій та курка і є ним. Вірніше, мені вистачило і цього. Але ні, мої друзі вирішили додатково подарувати новий MP3 плеєр, котрий до речі працює аж до сьогоднішнього дня.
We spent about an hour or two like that, and when we got tired we moved to a bench, where I was given a real gift. Although I was sure that all day, quests, good mood and chicken and it is. Or rather, I had enough of that. But no, my friends decided to give an additional new MP3 player, which by the way works to this day.
А потім була дорога до вокзалу та відправка мене додому. Сповненим радості та, як виявилось, незабутніми спогадами про один із найбільш веселих та цікавих днів в моєму житті!
And then there was the road to the station and sending me home. Full of joy and, as it turned out, unforgettable memories of one of the finest and most interesting days in my life!
Залишу ще декілька фото, того що відбулось того дня ❤️
I will leave a few more photos of what happened that day ❤️
