Звуки вибухів сьогодні знову заставили здригнутися і прислухатись, що це і де... Вже кілька днів пройшло після останнього жорстокого бою в наших околицях. З тих пір - неймовірна тиша, яку після страхіть окупації спокійно сприймати важко. Порожні будинки навколо, ніяких автівок, людей, тільки птахи співають та іноді пролітають лебеді, висвистуючи крилами свою пісню прильоту на Батьківщину...
У нас другу добу діє комендантська година. Вибухотехніки розчищають від мін та снарядів всі місця, де були загарбники. Цим і пояснюються сьогоднішні пару вибухів, - їх робота. У громаді повідомили, що навіть під мертвим тілом жінки в селі була міна... Я вже не говорю про наші ліси і луги, де йшли бої, де ховалися варвари. Не скоро загояться ці рани...
Жахіття звільнених міст не дають змоги думати про щось інше, ніж про нелюдську війну. Мозок відмовляється сприймати будь-яку інформацію про те, як в росії працює інформаційна машина пропаганди. Там вже майже не залишилось колишніх моїх родичів чи знайомих, з ким можна спілкуватися: вони вірять тільки російській пропаганді і не чують нас, не хочуть чути... бо в них все добре... Спочатку було шкода цих обманутих. Але зараз вже ніскілечки не шкода: хочуть, щоб весь світ їх ненавидів, - значить, нехай і далі вірять путіну. А нам - своє робити: перемагати і відновлювати країну!
The sounds of explosions today made me shudder again and listen to what it is and where ... Several days have passed since the last brutal battle in our neighborhood. Since then - an incredible silence, which after the fear of occupation is difficult to accept calmly. Empty houses around, no cars, people, only birds singing and sometimes swans flying, whistling their song of arrival in the Homeland ...
We have a curfew for the second day. Explosive devices are clearing mines and shells of all places where there were invaders. This explains today's pair of explosions - their work. The community reported that even under the dead body of a woman in the village there was a mine ... I'm not talking about our forests and meadows, where there were battles, where barbarians hid. These wounds will not heal soon ...
The horrors of the liberated cities make it impossible to think of anything other than an inhuman war. The brain refuses to accept any information about how the propaganda information machine works in Russia. There are almost no former relatives or acquaintances left with whom I can communicate with: they believe only in Russian propaganda and do not hear us, do not want to hear ... because everything is fine with them ... At first it was a pity for these deceived people. But now it is not a pity: they want the whole world to hate them - so let them continue to trust Putin. And we have to do our own thing: win and rebuild the country!
Вразила новина: наш Президент Володимир Зеленський сьогодні був у Бучі і дав там інтерв'ю журналістам. Прямо на вулиці! Не ховаючись в бункер, як дехто. Не боячись особисто поспілкуватися з місцевими жителями, які пережили страхіття поводження з ними варварів.
The news struck me: our President Volodymyr Zelensky was in Bucha today and gave an interview to journalists there. Right on the street! Not hiding in a bunker like some. Not afraid to talk in person with the locals, who experienced the horrors of the treatment of barbarians.
джерело
Що сказав Президент України журналістам, які приїхали з ним до Бучі:
▪️Жителі Бучі отримали гуманітарну допомогу
▪️Звірства у Бучі будуть визнані світом як геноцид: Те, що зробили із Бучею — характеристика російських військових
▪️Чим більше рф буде затягувати війну, тим гірше буде для них, і для війни
▪️Зеленський про Меркель: Думаю, вона мій сигнал почула. Це були ігри у піддавки із росією та дати їм можливість зміцнитись. Їм треба приїхати і подивитись в що це перетворилось
▪️В Україні точно буде мир, ми достойні цього. Народ це показав. Армія щоденно показує це
▪️Не розглядаємо можливість, що чогось не вистачатиме світу, аби покарати злочинців. Не дамо жодного відсотку для цього.
джерело
джерело
... А весна наче відчуває, що ще не всі люди повернулися до своїх будинків і грядок. Стало холодніше, навіть падав сніг. Рослинки трішечки зупинили свій ріст. Квіточки на гілках аличі завмерли, чекаючи сонечка та тепла.
І ми почекаємо. Перемога вже десь поряд. Ворог буде знищений, і живі вороги позаздрять мертвим!
... And spring seems to feel that not all people have returned to their homes and beds. It got colder, it even snowed. The plants stopped growing a little. The flowers on the plum branches froze, waiting for the sun and warmth.
And we will wait. Victory is somewhere nearby. The enemy will be destroyed, and the living enemies will envy the dead!
