Не встигли висохнути чорнила на моєму попередньому листку з описом холодної та мокрої весни, як раптом сьогодні ми всі прокинулись від яскравого теплого сонечка! І - ні хмаринки в небі, ні вітерця у повітрі. За 'шкідливою' кавою зранку читаю: сьогодні християнське свято, Благовіщення. Маєш тобі! А я думала використати теплу днину для роботи в саду. І хоча моя мама з дитинства мене вчила, що 'Робити ніколи не гріх', але все ж таки я вирішила утриматися від глобальних рухів по ділянці. 😁
Мама також сьогодні здивувала. Зазвичай вона не виходить зі своєї кімнати, поки я не прийду із прогулянки і сама її не навідаю. А тут таке: йду порожньою вулицею додому, але ж бачу вдалині якусь бабусю з паличкою. Хто б це міг бути? - Мама! Оце так молодчинка: сама одягнулася, сама вийшла крутими сходинками, і сама по дорозі гуляє! Нагадаю - мамі моїй 90 років, і вона пережила у 2015-му обширний інфаркт. Правда, каву зранку вона не пила ніколи. 😉🙃
Асоціацією з днем Благовіщення для мене з дитинства є приліт ластівок. Бабуся колись мені малій багато розповідала про цих цікавих та стрімких птахів. От і про їх приліт після Благовіщення я знаю від бабусі. І про те, що ластівку не можна брати в руки, бо ластовиння з'явиться. Народні прикмети живуть віками, і, можливо, я своїми спогадами ще комусь додам народних забобонів у список. 😀
Замість ластівок сьогодні вперше прилетіли метелики. Гарні. Кольорові. Їх було декілька, але ці красені дуже лякливі. Ледь вдалося хоч здалеку одного зафіксувати. Сидить, бідне, на голій землі. Наче трави чи квіточки йому нема. 🦋
Ех, прилетіли б уже в Україну мирні дні. Забралися би вже пошвидше з нашої прекрасної землі окупанти, та щоб назавжди. Не для того бабусі з дідусями століттями передають своїм нащадкам свої вміння, прикмети, устої та любов до своєї землі, щоб прийшов сюди російський чобіт з автоматом. І вбивав наших найкращих людей. За те, що мають СВОЮ історію. СВОЇ правила життя. СВОЮ волю і СВОЮ любов до Батьківщини. При цьому абсолютно нікому із сусідніх країн не заважаючи розвиватися так, як вони самі хочуть. Не несучи ніякої загрози їхній безпеці. Віддавши добровільно ще в далеких 90-х роках більшу частину важкої зброї росії. Позбавившись від статусу ядерної держави. Чуєш, росіянин? Забирайся геть, на свою землю! Тут тобі нема чого робити.
От така тобі вість від мене. У Благовіщення.
Бо справедливість переможе!
