Траплялося, що після обряду “комори” на сорочці молодої не виявлялося слідів крові, що означало втрату невинності до весілля. Присутні на весіллі викидали з короваю калину (символ дівоцтва, незайманості), топтали її, а замість неї встромляли гілку сосни. Загалом всі весільні церемонії набирають іншого характеру.
Молода, виходячи з комори не має права співати пісню про калину. Далі їй доводиться вислуховувати пісні з неприємними словами на її адресу і з докорами, що не змогла вберегти дівоцтва. В деяких піснях допитувалися у “нечесної” молодої з ким вона грішила до шлюбу: “чи з попом, чи з дяком, чи з піддячим чи з собакою…”? Або жартівливо висувають свої версії: “Під сосною спала, шишка в піхву впала, дівка крутилась, вертілась, дівкою бути перестала”.
Замість червоної корогви, стрічок, або червоного поясу, що мали б вивісити на ганку в разі “чесності” молодої - вивішували брудну ганчірку, а на стрісі хати ставили старий помийний цебер без дна (велика дерев’яна посудина на зразок зрізаної діжки), або поламане колесо.
Також ішли до батьків молодої і співали їм цинічних, образливих пісень, надягали їм на шиї солом’яні хомути, а на голови - діряві відра, і змушували пити горілку з дірявих чарок.
Могли вимазати двері та стіни хати дьогтем або сажею. Молодий навіть мав права зректися своєї жінки, якщо вона не могла надати доказів свого дівоцтва.
Ф. Кричевський (1879-1947). Наречена. 1910. Полотно, олія. Національний художній музей України. Київ
