Цей процес мав багато вірувань і обрядів. Умовно їх можна поділити на такі етапи, як вагітність, пологи і післяпологовий (до христин).
Вагітність. Раніше вірили, що в цей період дві душі (матері та дитини) знаходяться в просторі між життям і смертю, а тому слід було дотримуватись або уникати певних пересторог, аби дитина народилась здоровою і легко відбулись пологи.
Вагітна жінка мала уникати нервових потрясінь і негативних емоцій.
Не можна було сваритися, гніватися, сердитися. Вагітна намагалася якомога довше приховувати вагітність від сторонніх (аби уникнути “наговорів”). А список заборон, дивлячись вже очима сучасної людини вражає.
Не можна було зустрічатися з каліками, хворими і негарними на вигляд людьми.
Заборонено було дивитись на вогонь, бо дитина могла народитись з родимими плямами на тілі.
Не можна було відвідувати похорони і бачити померлого. Не бити тварин, а якщо злякатись кота чи собаки, то у дитини могла бути надмірна волохатість на шкірі.
Заборонялося лазити в піч і трусити сажу (аби у дитини не було задухи).
Не слід було рубати і носити дрова перед собою (дитина могла народитися з грижею).
Найбільше вагітні боялися зустріти змію на шляху, це вказувало на ймовірність народження мертвої дитини або недовгого життя немовляти після народження.
Раніше символом родючості вважалося куряче яйце, і тому носили яйце за пазухою, аби уникнути передчасних і важких пологів.
Але в громаді вагітні вважались наділені особливими магічними здібностями.
Неродюче дерево починало давати плоди після того, як до нього доторкнеться вагітна.
Коли перший раз заводили корову у двір, то її мала зустріти вагітна, аби корова приводила телят і давала багато молока.
Громаді не можна було відмовляти вагінтній в будь-якій допомозі чи проханні.
В дохристиянські часи вірили, що вагітну жінку і її дитину обороняла Рожаниця - богиня дітонародження. І вже в християнські часи вірили, що Рожаниця захищала від нечистої сили доти, доки дитину не похрестять і не передадуть під охорону християнського Бога.
(фото з Національного центру народної культури музей Івана Гончара - honchar.org.ua)