В народній уяві українців – це надприродна істота, втілення всього зла і має вигляд темношкірої людини з собачими або курячими ногами, хвостом, козлячими ріжками, свинячим рилом і собачою мордою одночасно.
Це уособлення злого духа, сатани. Ще називають царем тьми. Чорта вголос не прийнято було називати, щоб часом не накликати, тому в народній мові зустрічаємо багато варіантів його назв – дідько, лихий, нечистий, куций, клятий, лукавий та ін. Водились чорти нібито по безлюдних нечистих місцях, таких як: болота, провалля, очерет, порожні хати, руїнах, пущі лісів,млинах. Улюблене місце комин і болото. Тому звідси і зустрічаємо народне прислів’я: “Аби болота, а чорт знайдеться”, “Виліз, як чорт з багнюки”, “У тихому болоті чорти водяться” та ін.
За народними уявленнями чорти – господарі пекла, тому мають владу над грішними душами і шукають собі необачних людей, які б готові були продати йому душу. Чорти нібито вміють перевтілюватись в людей, звірів, предмети.
Чорт боїться ножа, особливо свяченого. Звідси традиція породіллі спати з ножем під подушкою, аби не нашкодив дитині. У народній мові якщо і згадували чорта, то тільки в лайливому контексті: “Якого чорта”?, “Грошей у нього – чорти не злічять”, “Хай йому чорт” та ін.
