Вчора була у косметолога і якось розговорились по душам. Вона розповіла про свою донечку, яка їй далась надзвичайно важко. Родила вона завчасно, кесарево, важила Дашуня 1300гр. Виходжували її довго, прогнози були невтішні. Проте чудо таки сталося і малечу виписали додому.
Потім в 2,5 років батьки забили тревогу, бо Дашуня не розмовляла. Почали ходити по лікарям, за пів року обстежень нічого не знайшли. Потім таки знайшлася лікар, що порадила їм перевірити слух, ось і виявилося, що дитинка погано чує, від того й усі проблеми з мовленням. Допомогає слуховий аппарат. Ну і багато занять з логопедом.
А у нас, навпаки, коли народилася Елінка, в пологовому їй перевірили слух і сказали що вона взагалі не чує. Ми з чоловіком таке пережили за пару днів, ворогу не побажаєш...
Тим більше у Елінки при народженні був зайвий хрящик біля мізинчика, десь був генетичний збій, це найменше зло, в таких випадках, проте такі нюанси можуть бути супутником більш складних генетичних відхилень, про що ми і хвилювалися протягом вагітності. А тут ще про цей слух і руки опустилися..
Ось так і думається, поки дітей немає, що це так буденно і просто їх мати. А вже як з'являються, то розумієш це таїнство їхньої присутності поряд..
Тут Елінці рівно рочок 🥰
