Бувають такі вислови, які і на слуху, і не знаєш про що вони. Я сьогодні вирішила розібратися з одним з них..Вікіпендія мені в допомогу..
"Вікно́ О́вертона» (також вікно дискурсу) — концепція наявності межі спектру ідей в публічних висловлюваннях політиків і активістів з точки зору поточного дискурсу. Нею послуговуються політологи, політичні аналітики, історики, культурологи у всьому світі. Концепція названа на честь американського юриста і діяча Джозефа Овертона.
Овертон вважав, що віссю політичного дискурсу є більша або менша ступінь свободи, яку він пов'язував зі ступенем регламентації громадських інститутів з боку держави. Згідно з моделлю Овертона, в кожен момент часу певні ідеї складають діючу норму, утворюючи точку відліку, а решта ідеї можуть або входити в діапазон допустимих, або ні. Пізніше американський неоконсерватор Джошуа Тревиньо запропонував для оцінки допустимості ідей наступну шкалу:
Неприйнятне
Радикальне
Прийнятне
Розумне
Популярне
Чинна норма
Межами вікна нейтрального політичного дискурсу Тревіно пропонував вважати ідеї, що потрапляють в розряд прийнятних. Висловлювання, що лежать в межах вікна дискурсу, можна вважати політично безпечними, безризиковими для публічного політика, який бажає зберегти імідж передбачуваності і надійності для продовження політичної кар'єри. Підтримку ж ідей за рамками вікна сам Овертон вважав ризикованою і потенційно шкідливої для політичної кар'єри. Співставлення фактичних висловлювань політиків з декларованими політичними позиціями дозволило Овертону зробити висновок, що поведінка більшості демократично обраних публічних політиків в основному визначається громадською думкою, лежить всередині вікна дискурсу і слабо залежить від їх особистих переконань.Поява і закріплення нових ідей в політиці, відповідно до моделі, відбувається при переміщенні вікна дискурсу, що дозволяє безпечно обговорювати ідеї та рішення, що вважалися до цього занадто радикальними.
Подальший розвиток концепції після смерті Овертона, в основному, стосувалося вивчення еволюції рамок вікна під впливом поточних політичних подій і дискурсу засобів масової інформації.
Зокрема, Джозеф Леман президент Макінакського центру публічної політики висловив думку, що найбільш стійкі зрушення вікна політичного дискурсу є наслідками глибоких соціальних змін. Як приклад слабо обґрунтованого політичного зсуву Леман приводив «сухий закон», відзначаючи, з одного боку, існування соціального запиту на заборону вживання алкоголю, а з іншого боку, недостатню соціальну базу для довготривалої стійкості цієї політики. Також Леман відзначав, що свідома підтримка ідей поза вікном Овертона, як правило, властива або сильним лідерам, дії і висловлювання яких змінюють рамки дискурсу, або політичним аутсайдерам, для яких в умовах представницької демократії така підтримка буде означати помітну втрату політичного капіталу."
Розібралася, проте маю для себе висновок такого характеру, в цій історії Вікно Овертона як допомога політикам не відсвічуватись, чи допомога політикам грамотно і поступово розширювати допустимі і недопустимі межі, маючи з цього свою користь 🤔