Вчора день був у нас стресовим.
Так сталося, що на прогулянці в Елінку в'їхала дівчинка на велосипеді. Як результат глибокий поріз на лобі і купа крові.Поряд була подруга, яка викликала швидку.Ми вагалися, з приводу державної чи приватною, та обрали перший варіант.
Їхали 12-15 хвилин, пощастило, що у мене була кофтина із собою, було чим затиснути рану.Елінка дуже перелякалася крові, то ми її швидко повідтерали, заспокоїлася.
Таке у мене було вперше, з Данею оминуло, на щастя.
Зробила висновки, що приватні кабінети і лікарні хороший варіант тільки для планових ситуацій. Якщо щось екстрено, то тільки державний заклад.
Ми нікому нічого не платили, ніхто й не натякав.Лікарня виглядає пристойно. Дитину забрали, зашили і зробили перев'язку, повернули. Батьків в операційну не пускають.
Сьогодні ми записались на огляд до хірурга, який має оглянути і зробити перев'язку. Через тиждень знімати шви також у нього.
Завжди здається що зі мною не станеться, просте ніхто не застрахований. І я була поряд, і не дивилась в телефон, і не сиділа на лавочці з подругами, та такі речі трапляються за секунди.