Мені завжди говорили, що система освіти в Україні одна із найкращих у світі. Але чому тоді економічний рівень країни вкрай низький, а спеціалістів завжди бракує? Відповідь одна- освіта не зовсім відповідає сьогоденню. Безперечно, ще 50 років тому Україна в складі Радянського Союзу майорила своїми вченими та винахідниками. Але часи і тенденції змінюються, а з ними і вимоги. Система, яка не розвивається поступово завмирає. Це саме те, що ми маємо зараз.
Найголовнішою проблемою, яку ми зараз маємо- це недостатній рівень практики або ж її відсутність взагалі. В першу чергу на рівні базової та середньої освіти. Діти просто завчають матеріал з тієї самої хімії або фізики, при цьому не розуміючи як практично виявляються придбані знання. Зрозуміло, що такі люди не зможуть стати гарними спеціалістами без безпосереднього уявлення про речі.
Але не все так сумно, як здається. Із 2019 року стартувала реформа освіти, яка спрямована на компетентність дітей, а саме застосування знать на практиці. Можливо, дане нововведення підніме нашу систему освіти на новий рівень.
Важливою проблемою, я вважаю, є занепад професійної технічної освіти. Вже майже два роки училища та технікуми закриваються із швидкістю геометричної прогресії по всій Україні. Вища освіта у наш час доступна кожному, а це із однієї сторони і добре, і ні. Мінусом є те, що, м’яко кажучи, не зовсім розумні учні мають майже однакові позиції при вступі, що і більш освідченні. Для прикладу, абітурієнт, у якого середній бал 130 і той, у якого він 180. Майже у всіх випадках ці люди потраплять на контракт. Але суттєва різниця в балах і знаннях буде існувати. Що до училищ, країні завжди потрібні спеціалісти у вигляді електриків, трактористів, кухарів, сантехніків та інших. Але із повальним закриттям технічних закладів паралельно зростає проблема нестачі даних професіоналів.
Найбільш позитивним моментом у системі освіти України є те, що вона на базовому та середньому рівнях безкоштовна.
Також безпосереднім плюсом є можливість навчатися безоплатно і у вищих навчальних закладах при умові дуже високого рівня здачі ЗНО або ж при наявності квоти.
Із 2020 року система освіти почала набирати нових обертів. Дистанційне навчання- для когось радість, для когось сум. Пам’ятаю як 5 років тому у нашому ліцеї створили електронну платформу для онлайн-занять. Тоді це було смішно і ми й гадки не мали, що це стане реаліями сьогодення. Я не думаю, що дистанційне навчання є чимось негативним. Тут все залежить від людини, її свідомості. Якщо ти дійсно хочеш здобувати знання- ти будеш це робити, а все інше лише відмовки. Тим паче, що сидячи вдома кожен має більше часу та комфортні умови для навчання.
Я вірю, що у найближчому майбутньому Україна вийде на новий світовий рівень, дякуючи освітнім новаціям. Адже як говорив М. Булгаков: «Не буває такого, щоб щось тягнулось вічність».
