"Be patient, daughter," my mother tells me when I was 5 and I scratched my knees. She then treated my wound with iodine or celery, I don't remember. I was in pain, but I was patient because my mother said so. "Be patient, granddaughter," my grandmother tells me. Then I was about 10 years old and I flew to visit her. But I had to endure a little before the summer holidays. And I was patient. And I still remember when I got to the hospital for surgery, no one was around. It was scary, and the doctor said he had to be patient. And then give birth and suffer again. All our lives somewhere we have to endure. From childhood to the last day.
"Терпи, дочка", - каже мені мама, коли мені було 5 років і я розбила колінку. Вона тоді обробляла мені рану йодом чи зеленкою, не пам'ятаю. Мені було боляче, та я терпіла, бо так казала мама. "Потерпи трошки, внучка", - каже мені вже бабуся. Тоді мені було десь приблизно 10 років і я зотіла до неї в гості. Але я мала потерпіти трошки до літніх канікул. І я терпіла. А ще пам'ятаю, коли попала до лікарні на операцію, рідних нікого поруч не було. Було страшно, а лікар сказав, що треба терпіти. А потім пологи і знов терпіти. Все життя десь ми маємо терпіти. З самого дитинства до останнього дня.
I had an employee at my job. Young and beautiful girl. About 10 years younger than me. When she was in a good mood, we talked well, went for coffee, joked. But when she was in a bad mood, I wanted to disappear somewhere for the period of her madness. She could easily offend anyone. The first time she set me up, I didn't keep quiet and she and I became good enemies. Then my patience came to an end. But my mother taught me to suffer from childhood. I went to her for reconciliation. I don't like to be bad for someone. And I was patient because she hadn't changed. Two months ago, this restless employee was transferred to another department. It has become much easier and more comfortable for our team to work. But the music didn't last long.
На моїй роботі я мала співробітницю. Молода та красива дівчина. Десь на 10 років молодша за мене. Коли в неї був гарний настрій, то ми добре спілкувалися, ходили на каву, жартували. А от коли в неї був поганий настрій, то мені хотілося десь зникнути на період її скаженості. Вона могла легко образити будь-яку людину. Перший раз, коли вона підставила мене, я не змовчала і ми з нею стали добрячими ворогами. Тоді моєму терпінню прийшов кінець. Але ж мама з дитинства вчила терпіти. Я пішла до неї на примирення. Не люблю бути для когось поганою. І я терпіла, бо вона не змінилася. Два місяці тому цю невгамовну співробітницю перевели до іншого відділу. Нашій команді стало значно легше і комфортніше працювати. Та недовго музика грала.
At the beginning of the year, I had my first interview with my management about my promotion. I learned to correct mistakes in our team. Later, I had a second interview, where I received final confirmation of my career. By the end of the year, I have to complete my training and become the leader of my team. Last Monday, I learned that a scandalous employee is returning to our team. Milking me now is not just a shock. I don't know how to behave. Tolerate and be a masochist? Can you find a way to put it in place? Given that she is a liar and can make a reason (somewhat bad), I have to state for myself the fact that I have to suffer again.
На початку року я пройшла першу співбесіду з моїм керівництвом з приводу мого підвищення. Я вчилася виправляти помилки у нашому колективі. Згодом пройшла другу співбесіду, на якій отримала остаточне підтвердження щодо моєї кар'єри. До кінця року я маю завершити навчання та стати керівником моєї команди. В минулий понеділок я дізналася, що в нашу команду повертається та скандальна співробітниця. Доя мене це зараз не просто шок. Я не знаю як правильно себе поводити. Терпіти і бути мазохісткою? Чи знайти спосіб поставити її на місце? Беручи до уваги, що вона брехлива особа і може зробити підставу (дещо погане) я змушена для себе констатувати той факт, що я знов маю терпіти.
What is patience? Is it self-mockery or persistence in getting the right results? Some people say that those who have learned to endure succeed. Is that so? And what will happen to the inner world of a suffering person? Is it really possible to experience everything in silence and endure? And if patience is not infinite, what will happen when it ends? I'm completely confused and don't know what to do. Be patient and move on, do not be silent and envy yourself and your team! This applies not only to that employee. Guide, for example. Our team is the best in the whole production. The management knows this and gradually increases the volume of our work. We tolerate. Many are afraid that they will be laid off for disobedience. I'm patient because I want a career. That's how we live.
Що таке терпіння? Це знущання над собою чи завзятість до отримання відповідних результатів? Деякі люди говорять, що ті, хто навчився терпіти досягають успіху. Та чи то так? А що буде з внутрішнім світом людини яка терпить? Невже все можна переживати мовчки і терпіти? А якщо терпіння не безкінечне, що буде коли воно скінчиться? Я заплуталася повністю і не знаю що мені робити. Терпіти і йти далі, чи не мовчати і зазищати себе і свою команду! Це стосується не лише тої співробітниці. Керівництво, наприклад. Наша команда є найкращою в цілому виробництві. Керівництво це знає і поступово збільшує об'єм наших робіт. Ми терпимо. Багато хто боїться, що попаде під скорочення за непокору. Я терплю, бо я хочу кар'єрного зросту. Так і живемо.
And I have heard that patience is an inner self-control. That having learned to endure you can be the master of your emotions. Is that so? Will it not accumulate in a snowball that will one day demolish everything in its path? I do not know the answer to this question. I decided for myself that I still have to suffer a little. A little more. After receiving the promotion, I will be able to reach another level of protection for my colleagues. The only thing I'm not sure about is that I won't have to put up with anything else. Life is such a thing that you never know what will happen next. So a little more.
А ще я чула таке, що терпіння це внутрішній самоконтроль. Що навчившись терпіти можна бути володарем своїх емоцій. Чи це так? Чи не буде воно накопичуватись у сніговий ком, який одного разу знесе все на своєму шляху? Я не знаю відповіді на це питання. Для себе вирішила, що маю ще трошки потерпіти. Ще зовсім трошки. Отримавши підвищення, я зможу вийти на інший рівень захисту моїх колег. Єдине, що не впевнена, що потім не прийдеться терпіти щось інше. Життя така штука, що ніколи не знаєш що буде далі. Тож ще трошки.
P.S. I forgot to add benefits to this quality. Sometimes, the skill of enduring leads a person to victory. Having learned to control yourself with patience, you can save money for some needs or systematically exercise in the gym and lose weight. This is good patience.
P.S. Я забула додати переваги цій якості. Іноді, навичка терпіти, веде людину до перемоги. Навчившись себе контролювати терпінням, можна накопичувати гроші на якісь потреби або систематично займатись в спортзалі і скидати вагу. Це хороше терпіння.
P.P.S. But still, I believe that there is bad patience that can harm a person's mental state. To endure this means to keep in oneself. Maybe I don't understand something? If I am offended, why should I suffer? And what do you think? How often do you have to put up with something? What do you do when your patience comes to an end?
P.P.S. Але все одно я вважаю, що є погане терпіння яке може нашкодити психічному стану людини. Терпіти це означає тримати в собі. Можливо я чогось не розумію? Якщо мене образили, чому я повина терпіти? А що думаєте ви? Чи часто ви вимушені щось терпіти? Що ви робите, коли вашому терпінню приходить кінець?
Your attention to my posts, interest and support inspire me to write better and more interesting. Thank you to each of you. I wish you light in your soul and joy in your heart. Your Sokoloffa.
Ваша увага до моїх постів, зацікавленість та підтримка дають мені наснаги писати краще та цікавіше. Дякую кожному з вас. Бажаю вам світла у вашій душі та радості на серці. Ваша Sokoloffa.
Only original content writing by @sokoloffa
