Якось зібрались ми помузикувати в середмісті з друзями. Сіли на лавочці і почали співати у супроводі гітари і саксофона. Поруч електрики ремонтували електромережі на старенькій машині з підйомником. Зібралось багацько людей і почали нам підспівувати. В момент музичного апофігіозу раптом над нами полетіли іскри. Спершу подумав,що то від драйвового джему в очах заіскрило,але до тями привів голос з небес: « Втікайте,бо зараз йобом токне!»
Як пізніше зяснилось електрики заслухались нашої музики,яка їм дуже сподобалась і переплутали дроти зіпровізувавши електрично- світлове шоу,якому світові фестивалі позаздрили б! Згодом ці електро- піротехніки спустились на грішну землю і запросили нас виступити на ювілеї діяльності їхньої електрофірми та гонорово дали добрий завдаток для виступу. Наступного дня в домовлений час за нами приїхала машина електроналадки з мигалками та сиреною і привезла нас у центр енергообслуговування. Після всіх блокпостів ми вивантажились з інструментами на подвірї серед електричної техніки, яка була б ідеальним місцем для зйомок нового фільму «Термінатор». Нас повели в якісь катакомби. Після чергового спуску ми відчули себе наче в лабіринті Мінотавра,бо ці підземелля з тьмяними лампами здавались безконечними. Нарешті опинились в старому бункері напевно ще часів першої світої, бо був збудований з австрійської цегли. Та акустика там була класна. Посередині стояв довжелезний деревяний закурений димом стіл, а на ньому гранчаки та тарелі з тільки-що зготовленим м’ясом з кровю, яка стікала на лавки. Вздовж сиділи бородаті здоровані в робах наче з фільмів жахів. Ми почали грати, а вони мовчки скляним поглядом дивились на нас,наче на десерт.
Після чергової мовчазносприйнятої пісні ми поцікавились, яку музику вони хочуть почути.
- А заспівай щось про Афган! Але перед тим випийте з нами за бойових друзів!-прохрипів найстарший бородань в тільняшці.
Ми всіляко відмовлялись,але вилка з кривавим м’ясом,яку він встромив в стіл стала переконливим аргументом.
Ми присіли і випили цього шмурдяка не цокаючись,половину виливши на землю.
Друг зіграв пісню, яку колись грали в його дворі на день ВДВ. І тут найстарший аж просльозився і роздер на собі тільняшку та почав бити кулаком по столі замість барабана. А потім емоційно підспівуючи несподівано схопив вокаліста за шию бойовим захватом ;)
Я глянув на гітариста,який почав синіти,наче з нього вампіри висмоктали всю кров,і зрозумів, що треба терміново щось робити. Першим було бажання використати саксофон,як ударний засіб,бо не дарма ще в совецькому союзі його забороняли прирівнюючи до холодної зброї. Але оцінивши масовий музичний апофігіоз контужених слухачів,передумав. Вокаліст в дружніх обімах удава в тільняшці почав втрачати свідомість! Тоді я зіграв романтичне соло на саксофоні і захват трішки послабився. В момент аплодисментів витяг друга з-за столу і ми почали вибиратись з тих катакомб забувши про гонорар. Чудом вибравшись на світ божий з цього електропідземелля ,довго не могли зорієнтуватись ,де ми є,бо навколо пустир і жодної таблички з адресою! Вокаліст чомусь перестав грати на гітарі,яка постраждала під час цього виступу! Ми вирішили наступні концерти робити вже тільки для адекватної публіки!;)
Ю.М;)
