Друзі, вітаю вас!
Хочу розповісти про містечко Конельяно. Адже саме сьогодні я здійснила невеличку мандрівку до цього чудового старовинного міста.
Конельяно знаходиться за 25 кілометрів від Тревізо, де я живу і працюю. Поїздом їхати всього 18 хвилин. Сіла і вийшла.
Містечко розташоване в передгір'ї Альп. Величні гірські хребти, ніжно обіймаючи, ніби захищають його від вітрів. Містечко дуже компактне.
Мене цікавила архітектура. Багато читала перед тим як поїхати про це місто в інтернеті.
І от я тут. Зразу ж зі станції бачу на високій горі замок. Прямую до нього по звивистій дорозі.
По дорозі милуюся краєвидами. Вузенькі вулички, притаманні цій місцині. Квіти і кущі ствлрюють свою атмосферу. Дерева не дають сонцю аж занадто припікати мою голову.
Friends, congratulations!
I want to tell you about the town of Conegliano. After all, today I made a short trip to this wonderful ancient city.
Conegliano is 25 kilometers from Treviso, where I live and work. The train is only 18 minutes away. I sat down and went out.
The town is located in the foothills of the Alps. Majestic mountain ranges, gently embracing, as if protecting it from the winds. The town is very compact.
I was interested in architecture. I read a lot before going about this city on the Internet.
And here I am. Immediately from the station I see a castle on a high mountain. I go straight to him on a winding road.
Довго йти не прийшлося. За якихось 20 хвилин переді мною появились величні башти фортеці.
Я по сходах вийшла на подвір'я. Все місто в мене як на долоні. Будиночки стали маленькі, маленькі. Туляться одне до одного червоні черепичні дахи. Я розглядаю цю панораму з захопленням.
На подвір'ї знаходиться невеличка церква з дзвіницею і колодязь.
Уявляєте глибину цього колодця?
Потім прямую оглянути фортецю. Вона огороджена неприступним муром. Територія невелика. По середині є також криниця. Напевно багато води було потрібно для життєдіяльності.
Хочу обдивитися старі мури.
Башта фортеці височенна. В ній зараз знаходиться музей. А на самому верху є оглядовий майданчик,з якого ще краще можна оглянути місто. Нажаль, було зачинено і я не змогла туди попасти.
Біля підніжжя вежі стоїть стара гармата. Як свідчить напис на пластині, вона брала участь у боях у першій світовій війні. Дітям цікаво розглядати цю старовинну зброю.
Біля куща гортензії лежить купка кам'яних гарматних ядер. Це напевно, нагадування про те, що тут точилися запеклі битви.
Посередині подвіря розбитий сад з старовинних дерев. Високі рівні , дуже стрункі секвої, своїми вершинами, наче мечами, втикаються в небо.
Корінням дерева добре вчепилися в землю. Люблю розглядати таке древнє коріння, що випирає назовні.
Неподалік побачила кам'яну голову древнього філософа, що врослася вже в землю.
Так крок за кроком обходжу всю невелику територію . Роблю прямий ефір для своїх друзів у фейсбуці щоб полюбувалися дивовижною красою цього містечка.
Потім я спустилася вниз по дорозі. Хотіла оглянути архітектуру центральної частини Конельяно.
Переді мною розкинулась велична площа з чудовим білим будинком. Це театр. На площі також проходять театральні дійства.
По боках на сторожі лежать напів леви напів діви.
Майже поряд знаходиться собор Дуомо, який славиться своїми як внутрішніми так і зовнішніми фресками знаменитих митців. Одним з таких художників є Джован Баттіста Чіма. Це художник венеціанської школи епохи Ренесанс. Митець народився і помер в Конельяно. Після себе залишив для нащадків чудові твори.
Я розглядала ці фрески, картини і вдивлялася в кожне обличчя. Це картини, написані.
на біблійні теми.
Знадвору собору також є на що подивитися.Весь фасад розписаний фресками.
Потім я спустилася по вулиці вниз, щоб оглянути ще інші архітектурні памятки Конельяно.
Всередині церкви Святої Марії дуже гарно. Церква маленька за розмірами але відчувається намолений віками дух.
Ісус ділиться рибою і двома хлібами.
Потім я побачила будинки зі старовинними фресками. Фарби збереглися до наших днів.
Вздовж вулиць до будинків примикають арки. Вони прикрашені чудовими колонами, ліпниною.
Старинна міська брама і нині пропускає транспорт і прохожих. Стоячи в пройомі цих воріт згадала притчу про вушко від голки.
Ще була на моєму шляху церква Святого Мартіна.
Пам'ятник всім полеглим за свою вітчизну.
Річка Монтекано приваблює птахів. Багато качок, голубів. В цій гірській річці водиться форель.
Дивлюся, що часу не вистачає щоб подовше полюбуватися природою. Треба йти на станцію і їхати додому у Тревізо.
Я не прощаюся з цим чудовим містом. Хочу ще не раз зануритися в його ауру, в його атмосферу.
І завжди радо поділюся своїми спостереженнями з вами, мої любі читачі.
До нових зустрічей на HIVE!