Цими днями в Україні відзначають Дні Гідності та Свободи та початок Революції Гідності. Для усієї країни ті події семирічної давнини є особливими.
Озираючись назад важко було уявити, що таке могло статися. Ніхто не думав, що українці здатні на подібний протест. Навіть поглядаючи на часи "Помаранчевої революції", коли політики довели технологію розділення народу до точки кипіння. Але тоді в 2004 році все акцентувалось на політичних поглядах та кольорах. Було протиставлення однієї політичної сили іншій під яке підклали ще й територіальні особливості електорату. Та й подальше велике розчарування від політики загалом сильно зменшила активність людей.
У 2013 році головними стали не політичні уподобання, а цінності, бажання щось змінювати і на щось впливати. Особисто я спочатку думав, що всі ті вияви прямої громадської позиції ні до чого не приведуть. І думав, що влада буде не зважати на вимоги протестуючих і все затихне саме собою, як то бувало вже не раз.
Також мушу зізнатися, що не їздив до столиці та обласного центру, ні в спокійні, ні в гарячі дні, ні одразу після завершення подій хоч і більшою мірою розділяв прагнення протестучих. Спочатку було не розуміння та байдужість, турбували лише особисті проблеми, а потім вже стало страшно, адже розпочався серйозний заміс.
Як би там не було, але саме Майдан змусив багатьох задуматись над тим в якій державі він живе і як хоче жити далі, то ж чимало людей перестало "сидіти на попі рівно" і стало щось робити заради майбутнього в різних сферах. А ще Майдан знову запустив процес самоідентифікації українців.
Також завдяки Революції Гідності відкрились ті не звідані сторони в людях, що за звичайних обставин ніколи б і не проявились. І тут мова не лише про позитивні якості, а й про негативні (підлість, зрада, плазування перед сильнішим і т.д.). Ніколи б не подумав, що стільки людей здатні на подвиг, хоча післямайданні події виявили, що таких людей значно більше.
Найбільшою ж прикрістю стали "братушкі", які в найслабший момент застромили ножа у спину на всю довжину леза, ще й при цьому стверджували "нас там нєт".
А які ваші спогади та відчуття про ті буремні події?