У мене є місце в селі, де життя відчувається рівно таким, як має бути.
Це пагорби за болотистим ставом. Повні вапна, пощерблені краями, зарослі влітку різнотрав'яв, а взимку сухими патиками. Звідти видно у всі боки, але ніхто там не ходить. Зрідка в долині проїде авто, і фари загубляться в тумані. Маленькі сосни підростають на схилі разом з кущами невідомих квітів. Це місце нікому не потрібне -- і це робить його чарівним.
