Всім привіт! Знову я на кухні, і знову у справі. Понесло мене щось, думаю, що не надовго. Ранок дочка на онлайн навчанні, а я займаюся випічкою.
Щоб хоч якось відволіктися від новин про війну. Поки поралася з випічкою і час настав обіду. Треба було поїсти та продовжувати займатися виробами.
У новинах все, як і раніше, то там вибухи, то там. Той Нокополь громять і громять, не залишають спокою орки. Знищують місто, лякають людей. Та якось сирена сьогодні одна за одною. Страшно було в моєму місті поки затишшя перед бурею.
А потім можуть так знущатися та кидати авіобомби. Що видовище запам'ятовується довго. Донька весь час проводила, за мультфільмами. Ближче до 7 годин, поп'ємо чай і готуватися до сну. Ще один день онлайн уроків, та вихідні. Можна довго спати та грати до пізно.
І на останок фото літа, зараз перший день зими. Хочеться вже тепла, і зоб закінчелась війна.
Hello everybody! Again I am in the kitchen, and again in business. Something carried me, I think not for long. In the morning, my daughter is studying online, and I am baking. To at least somehow distract from the news about the war. While I dealt with baking, it was time for dinner. It was necessary to eat and continue to do things. In the news, everything is the same as before, now there are explosions, now there.
That Nokopol is pounding and pounding, the orcs do not leave peace. They are destroying the city, scaring people. But somehow the siren today is one after the other. It was scary in my city until the calm before the storm. And then they can abuse like that and throw aerial bombs. What a sight to remember for a long time.
My daughter spent all her time watching cartoons. Closer to 7 o'clock, let's drink tea and get ready for bed. One more day of online classes, and the weekend. You can sleep long and play until late. And for the last photo of summer, now is the first day of winter. I want warmth, and the war is over.