Була колись у моєму розпорядженні тепличка де я вирощував помідори з огірками. Про огірочки вже писав раніше розповідь.
Помідори обирав різних сортів.
Були жовтого кольору, були рожевого, були темні величезні помідори, та сливки червоні.
Дуже сподобалися жовті та величезні.
Жовті мали дуже солодкий смак, а величезні м'ясисті з великою кількістю пектину та малою кількістю соку.
Поливав їх щодня.
Головне правило у моїх помідорів було таке, що кожен помідор мав бути незалежний від інших товаришів й сусідів, вони не повинні були торкатися одне одного.
Якщо я бачив хворий листочок пожовтівший, я його ампутував та викидав за межі теплички.
Не оброблював помідори взагалі ніякими отрутами чи препаратами. Головне щоб вода не потрапляла на їхні листочки та стебла.
Воду я заливав їм у коріння, де були вкопані мої дозатори з вологою.
Підв'язував та формував одно стеблові дерева.
Зайві стебла ампутував.
Нижче плодів помідорів листочків не було, я теж їх ліквідовував, щоб помідори отримували поживні речовини, а не бадилля перші.
Їм так сподобалася моя технологія, що вони хотіли прорвати стелю та рости ще вищими. Довелося вже обламувати їх хотіння.
Помідорів було дуже багато плодоносили новій й нові, але швидко прийшла осінь та зникло тепло й сонце, багато зелених просто клав у кошики та достигали вже там.
Ех, не хотілося вірити, що закінчилося літо так швидко, бо я увійшов в азарт та хотів ще врожаї збирати й далі.
