🎉 Сьогодні День Народження української письменниці, поетеси Ліни Костенко, людини, яка увійшла в історію української літератури та для багатьох стала взірцем, улюбленим автором, геніальною людиною. 📕
Її поезії торкають серце. Її проза не затримується на полицях книгарень надовго. Читачі дуже шанують та люблять Ліну Костенко.
Згадаємо дуже відоме виконання її вірша Богданом Ступкою:
Рядки з поезій Ліни Костенко:
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Яка різниця – хто куди пішов?
Хто що сказав, і рима вже готова.
Поезія – це свято, як любов.
О, то не є розмовка побутова!
І то не є дзвінкий асортимент
Метафор, слів, на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
В якому плачуть сни мого народу.
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими.
Хто бажає насолодитися поезіями Ліни Костенко, вам потрібна її книга "300 поезій", а якщо цікаво почитати її прозу, візьміть до уваги "Маруся Чурай", "Записки українського самашедшего".
