Привіт, друзі!
Вчора переглядаючи інстаграм натрапив у своїй улюбленій групі про Лебедівку на таку картинку. Вона надихнула мене на нову поезію і ось що з цього вийшло.
Все буде Україна!
ПУТАНІК
Товстий, незграбний лиходій
під назвою "Путанік"
затявсь із кригою в воді
у шкурному питанні.
Велика цяця – пароплав!
Нахабно і наївно
підступний план наїзду склав
на айсберг "Україна".
Із себе корчив криголам,
хоча місив болото.
Задумав айсберг пополам
бліцкригом розколоти.
Тож почвалав навпереріз.
В тверде могутнє тіло
з розгону, знявши якорі,
чимдуж вперіщив кілем.
Та борт пробивши, зойкнув: "Бля!"
І в море чвиркнув жиром.
Немов щурі, із корабля,
сипнули пасажири.
Овва! Зія на всенький світ
пробоїна обширна.
В "трубу летять" газ, нафта, свіфт,
відділення машинне...
"Путанік" тоне. Капітан
на дупі рве волосся.
Усе живе і тут, і там
реве, голодне й босе.
Накривсь бліцкригом хитрий план.
Лежить на дні, в руїнах
опальний горе-пароплав.
Сіяє Україна.
На сонце зринула з води,
зібравши всі осколки, –
новий всесвітній поводир,
достойний, синьо-жовтий!
Скандує радісна юрба.
Сьорбнув "Путанік" лиха...
На носі міцно зарубав,
на кого він наїхав.
Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦