Привіт. Так сталося, що мої вірші розлетілися в інтернеті. І треба довго шукати, щоб прочитати саме той. Тому тепер я маю блокнот. Можливо це вінтажно. Можливо електронні блокноти практичніше. Але я так тішуся, що можу доторкнутися до цих аркушів, відчути запах паперу, аромат кулькової ручки, побачити свій почерк. Ось така п'ятниця!
Я писатиму білим по чорному
І складатиму вірші невтомно.
І мені буде зовсім не соромно,
Що не з яскравого і не кольорового
Починається наша історія.
Поділись, тим що наболіло
Моє кохання запізніле.
І хай, нарешті стане зрозуміле,
Хто ми один одному - ЧОРНЕ чи БІЛЕ!
Ми можемо в цім блокноті писати
Хмарами, поцілунками, пальцями
Все те, що хотіли б сказати,
І що приховував погляд,
Довгими, довгими місяцями,
Коли ми ще не були поряд.
Чорне і біле це класика. І ми також. Чомусь я як Тетяна Ларіна пишу йому освідчення в віршах, листах і повідомленнях, надсилаю поглядом свою любов, молюся- хай в нього буде все добре.
