Добрий день друзі!
Немов би закінчив розповідь про життя в селі, але багато спогадів немов би, й не важливих, але дуже приємних, і хочеться згадати про них.
Купили ми маленьку духовку. А я вже казав, що нас дітей було там троє, один з маминої роботи, й ще сусіди. Молоко кожен день купляли свіже, яйця були, цукор і горіхи теж були. І от діти кожен день робили у духовці торти, й з молоком снідали, пригощали сусідніх дітей, і вони вже в ранці збігалися до нас. А сусіди приносили хліб, що вони робили самі, пиріжки та мед.
От так ми там відпочивали. Мама брала нас усіх і сусідніх дітлахів, і ми ходили разом на ставок.Був вересень і ми захотіли соняшників, пішли по них за село, пройшли майже чотири км і вийшли на поле.Так от що запам'яталося, було над вечори прохолодно, але від землі йшло таке тепло, як від печі, було дуже приємно.
Також згадуємо ринок, ми привезли коропа десять кіло, і розтинали його пилкою, бо ніж його не брав. Привезли звідти кролицю вагітну і багато всякої їжі.
Варення варили з абрикосів, там на цвинтарі було повно дерев, набирали відрами, й закручували та варення робили.
Але все це буває тільки влітку, зимою там певно дуже важко.
Бажаю мешканцям цього села скоріше жити у сучасному селі, хоча пройшло вже тридцять років, а там мало що змінилося.
Підписуйтесь на мою стрічку, ставте уподобайки, не забувайте прокоментувати.
Посилання читайте тут:https://rodyna.com.ua/index.php/zhurnal/dim-oselia/93-shchasty-zhyty-v-novii-khati
