Friends, to read this text in English, please use Google translate from Ukrainian:)
Привіт, товариство.
Сьогодні продовження розповіді про Золочів, початок якої лишу внизу в посиланні.
У списку точок, які я планувала відвідати був і цей старовинний храм. Мій принцип дуже простий: чим старіше, тим цікавіше. Звісно, витвори сучасної архітектури теж захоплюють та дивують, але мій регіон славиться саме давниною.
В той час як орки-рашисти нищать Схід та Південь України, стирають міста і села з лиця землі, нам дуже важливо на більш безпечних територіях берегти і реставрувати своє. Бо архітектуру нищать не лише вороги, а й час та безгосподарність рідної влади. Таких випадків тисячі... Та нині не про сумне.
Нині вам показую якраз те, як потрібно робити, щоб бути часткою цивілізованого світу. Ось ми у затишному сквері старовинного міста на Львівщині, що відоме передусім замком.
Під час моєї вересневої прогулянки я не встигла завітати сюди, отож згодом потрапила цілком випадково, дорогою зі Львова в село...
Храм святого Миколая височить на пагорбі і манить вийти з авто бодай на кільканадцять хвилин, щоб торкнутися історії.
В минулому тут були захисні вали, що берегли міщан від частих нападів татар! З приходом австрійської влади середньовічні мури в Золочеві, У Львові та інших містах були розібрані, бо не мали вже оборонного сенсу. З'явилась нова "мода" — влаштовувати в таких місцях алеї для прогулянки ("шпацеру").
Проте з часів Середньовіччя, з 15 століття залишилась невеличка церква святого Миколая. Неважко зрозуміти, що це є зразок оборонної церкви. У неї товсті стіни і невеликі вікна, крізь які можна було стріляти. Вишуканий бароковий фронтон з'явився пізніше, під час перебудови 1765 року.
У наш час церква діюча, ми зайшли всередину. Поодинокі віряни очікували на початок богослужіння, тому зробити досхочу світлин не вийшло.
Згодом, готуючи розповідь, я дізналася що розписи у храмі проводив знаменитий український художник сецесіоніст Модест Сосенко, отож цього факту достатньо, щоб таки повернутися ще раз (тим паче, у мене залишилося ще кілька точок в містечку, які б хотілося побачити вперше чи вдруге)
Не менш цікавими видались і дерев'яні скульптури у сквері, що тягнеться вздовж старовинного валу і зветься Зелений Яр. Передусім вони привернули увагу своїм яскравим жовтуватим кольором. Вирізьблені з дерева, у специфічному стилі, де ніби поєднані риси професійної та народної скульптури.
Їх автор — Микола Бондарчук з Дубно.
Зліва Андрій Шептицький — митрополит греко-католицької церкви, меценат, Праведник світу. До речі, нещодавно парламентський комітет запропонував на його честь перейменувати шахтарське місто Червоноград на Львівщині (в рамках декомунізації). Справа Богдан Хмельницький — один з найвидатніших гетьманів України.
Княгиня Ольга та її онук князь Володимир Великий — правителі, які християнізували давню Русі-Україну і тим обрали європейський вектор її розвитку.
Поодаль від них певно найбільш цікавий персонаж. Вирізняється більш аскетичними, символічними обрисами. Це пророк Мойсей із списком 10 заповідей Божих. Кого він вам нагадує здалеку? Мені язичницького бога, можливо Перуна... Зате такі персонажі запам'ятовуються.
Ще трохи про місто:
Good old friend Zolochiv. Lviv region (Золочів: старий добрий друг з нових ракурсів)
