Наважилися ми піднятися на Говерлу. Нагадаю, Говерла найвища гора України висотою 2061 м. Наразі там проходить межа між Івано-Франківською областю і Закарпаттям. Раніше це була лінія кордону між Польщею і Чехословаччиною.
Піднімалися по зеленому маршруту, але пішохідний машрут не є легким, особливо останні 500м 🤪
Але зусилля того варті, навколо захоплюючі краєвиди!
Як сказав наш гід, що це не ми підкорили гору, а Говерла дозволила нам піднятися на неї.
Спускалися ми червоним маршрутом і далі стежками, які не позначені на карті. Також проходили через водоспад Говерлянський або Прутський Гук.
На Закарпатській частині паслась отара овець і в кожної був свій дзвіночок. Якщо прислухатися, то чутно мелодійний дзвін серед гір.
Проходили через камінь, з якого бере початок річка Прут і далі в неї впадають потічки з підземних джерел.
Є легенда про те, що гуцул Прут закохався в лісову мавку Говерлу. А батько Лісовик покарав дочку, коли закохані намагалися втекти, перетворивши доньку на гору. А хлопець так сильно сумував за коханою, що став річкою. Мабуть, так воно і було😉
Біля стежки в перемішку росте карпатська лохина, чорниця і червона рута. З першого погляду не відрізнити їх між собою.
Для мене відкриття, що червона рута це карпатський рододендрон, який навесні цвіте яскраво-рожевим цвітом ( тепер знаю про що співають в пісні).
А ось і водоспад, заради якого ми подовжили свій маршрут.
Втомлені повернулися додому і одразу релакс)
Голод змусив нам піти на вечерю, де зустріли котика Приблуду, який склав нам компанію і з задоволенням куштував стуга (це гірська форель)😄
Ми раді, що нам це вдалося!