Затока - це проекція людського бажання заробляти гроші, помножена на довгоочікувану радість майбутнього сезону. Коли ти там, відчуваєш це досить вiдверто, адже насправді цього ніхто не приховує. Але якось ті, хто врешті-решт зібрав гроші та потрапив до Затоки, не завжди це помічають. Або принаймні роблять вигляд, що все відповідає плану.
Селище повертається до життя влітку. Десь наприкінці квітня воно прокидається через те, що з’являються перші місцеві робітники, потім відкриваються сезонні магазини. Починаються масові спроби налагодити все до появи перших туристів. Перед цим Затока певною мірою виглядає архаїчно. Наприкінці осені, а особливо взимку, коли вона закрита для незнайомців, вона може бути автентичною. Але все це можна побачити лише «раніше». Потім настає "після", що швидше нагадує незрозумілий хаос, галасливий як вдень, так і вночі. Хаос, який перемагає вас і поглинає всі ваші надії на спокійний відпочинок.
Затока розділена на дві частини: там, де тихо і немає ніяких розважальних заходів і жива частина селища, де тусовки, магазини і життя кипить. Йти від одного місця до іншого далеко, автобуси ходять рідко. Море - каламутна зелена рідина, в яку навіть заходити не хочеться. Пляж - дуже брудний. Пляшки, папірці, недопалки, і нікому до цього немає діла. Житло - в сезон, звичайно ж, ціни захмарні. За такі гроші реально можна було відпочити в Єгипті.
Жлобство, як його тут називають, - це те, що трапляється, коли ти не дбаєш про своїх клієнтів чи орендарів, а вони, свою чергу, не переймаються місцем, де відпочивають. Продавці, клієнти, місцеві жителі чи гості - ніхто не зайнятий тим, що буде після нього. Зачароване коло байдужості, з якого, здається, є лише один вихід - врятуватися.
Іноді здається, що Затока - це якась особлива школа життя, навіть якщо ти приїжджаєш сюди лише на кілька днів. Це паралельний світ зі своїми законами та правилами, зі своїми лідерами та контролюючими органами. Вони не мають нічого спільного з офіційними повноваженнями. Це світ, де ваші бажання можуть бути здійснені лише завдяки вашій здатності платити. Ви або втікаєте протягом перших днів, або стримано і слухняно проводите тут свою відпустку, намастившись сметаною (народним засобом від сонячних опіків) після першого дня на пляжі. Ви йдете по алеях, одягаючи тільки штани або купальник. Рано чи пізно ви стаєте елементом цієї системи.
