Привіт всім. Мене звати Катерина і я живу в окупованому Херсоні. Фотографії особистої не буде тому що будь які дописи в інтернеті на цю тему прослідковують росіяни та вносять у свої власні бази. А я не хочу щоб мене впіймали та катували. А це їхня улюблена справа. Та і моє обличчя за час окупації вже багатьом знайоме. Дай тільки привід.
Hi to all. My name is Kateryna and I live in occupied Kherson. There will be no personal photos because any posts on the Internet on this topic are tracked by Russians and contributed to their own databases. And I don't want to be caught and tortured. And this is their favorite thing. Yes, and my face during the occupation is already familiar to many. Just give a reason.
Я російськомовна, хоча намагаюсь правильно писати українською. Спілкуватись набагато легше. Але одразу хочу сказати, що не в мові проблема, бо на мене росіянин направляв автомат, коли я російською йому казала, що Херсон це Україна і йому потрібно звідси йти. Як бачите, вони і "рідну" мову не розуміють. Ще один факт. За все життя в мене не було ніяких утисків з приводу моєї мови спілкування, ні в Херсоні, ні у Львові, наприклад.
Зареєструвалась я тут ще на початку лютого. Хотіла писати про свої подорожі Україною та закордоном, розповідати про свої захоплення, ділитись думками. І я буду ділитись думками. Думками про війну та окупацію. А також буду пояснювати як нам тут живеться, щоб ні в кого не було марних ілюзій про те, що росіяни добрі та принесли нам "звільнення". Це зовсім не так.
I speak Russian, although I try to write correctly in Ukrainian. It is much easier to communicate. But I want to say at once that language is not a problem, because a Russian sent me a machine gun when I told him in Russian that Kherson is Ukraine and he needs to leave. As you can see, they do not understand their "native" language. Another fact. All my life I have not had any harassment about my language of communication, neither in Kherson or in Lviv, for example.
I registered here in early February. I wanted to write about my travels in Ukraine and abroad, talk about my hobbies, share my thoughts. And I will share my thoughts. Thoughts on war and occupation. And I will also explain how we live here, so that no one has vain illusions that the Russians are good and brought us "liberation". This is not true at all.
Мені 38 років. В мене є донька, котру в перші ж дні відправила із друзями з міста. Сама виїхати не змогла через те, що проблематично було вивезти звідси батьків, а приглядати комусь за ними треба. Тому я тут. З приводу доньки я дуже щаслива, тому що знаю не про один випадок як молодих дівчат гвалтували російські військові. Так, саме російські, бо ЗСУ тут на жаль нема. А ще в нас просто зникають люди. Якщо тебе запідозрили в тому що ти міг бути військовим чи волонтером, то можна просто прощатись із життям.
I am 38 years old. I have a daughter who I sent with friends from the city in the first days. She could not leave on her own because it was problematic to take her parents out of here, and someone had to look after them. That's why I'm here. I am very happy about my daughter because I know of many cases of young girls being raped by the Russian military. Yes, it is Russian, because the Armed Forces are unfortunately not here. And we just have people disappearing. If you are suspected of being a soldier or a volunteer, you can simply say goodbye to life.
Так зникла моя сусідка, котра допомагала свого часу переселенцям з Донецьку, а потім волонтерила для допомоги пораненим військовим. Вже два тижні про неї нічого невідомо. Публікуватись буду не так часто та активно як хотілось би, в нас є проблеми із зв'язком. Про соціальні мережі я забула вже давно, вони всі заблоковані в нас, та і сторінки я свої видалила ще в перші дні окупації про всяк випадок.
І тому згадала про цей сайт, просто щоб бодай з кимось вести бесіду та спілкуватись. Ну і гроші. Роботи в мене нема, багато продуктів коштують, як крило літака, запаси закінчуються. Тому так, в певній мірі я тут пишу і з матеріальної точки зору. Певно потрібно і про себе трішки розповісти, але так щоб не видати себе. Чи видати. Я не знаю, в мене тотальна параноя.
That's how my neighbor disappeared, who once helped migrants from Donetsk and then volunteered to help wounded soldiers. Nothing has been known about her for two weeks. I will not publish as often and actively as I would like, we have problems with communication. I forgot about social networks a long time ago, they are all blocked in our country, and I deleted my pages in the first days of the occupation just in case.
And that's why I mentioned this site, just to have a conversation and communicate with someone. Well, money. I don't have a job, a lot of products are like an aeroplane wing, and stocks are running out. So yes, to some extent I am writing here from a material point of view. Probably need to talk a little about yourself, but so as not to betray yourself. Or issue. I don't know, I'm completely paranoid.
Отже, мені 38 років, я працювала вчителем музики в одній із шкіл Херсону, також давала додаткові уроки по грі на фортепіано дітям та дорослим. У вільний час любила читати книги, готувати щось нове та цікаве, а також проводити час на дачі. От люблю ще з дитинства вирощувати все, проте тепер не можу спокійно поїхати на дачу та займатись нею, всюди блокпости росіян і вони нікуди не випускають.
В мене є два коти - Мурзік та Чорний. А ще ціла купа вуличних котів, котрих я годую постійно. Правда з кормом є величезні проблеми.
So, I am 38 years old, I worked as a music teacher in one of the schools in Kherson, and also gave additional piano lessons to children and adults. In her free time, she loved to read books, prepare something new and interesting, and spend time in the country. I've loved growing up everything since I was a child, but now I can't go to the country house and do it, Russian checkpoints are everywhere and they don't let them out.
I have two cats - Murzik and Black. And a whole bunch of street cats, which I feed constantly. However, there are huge problems with food.
Поки що все. Буду рада, якщо мене приймуть тут. Буду рада знайти людей з ким можна поговорити. Буду рада підтримці та впевненості, що Україна та українці не забули про Херсон. Дякую.
That's all for now. I will be glad if I am accepted here. I will be glad to find people to talk to. I will be glad to support and be sure that Ukraine and Ukrainians have not forgotten about Kherson. Thank you.