Вчора моя подруга продюсер сказала мені, що з моєї сторінки на ФБ абсолютно не зрозуміло, що я художниця. Та й взагалі нічого особливо не зрозуміло про мене саму.
Таня сказала, що знає тільки, що я пишу вірші, і, якби інша наша спільна подруга про мене не розповідала, все інше було б абсолютно неочевидно.
Я почала гортати свою стрічку і погодилась: війна поїдає величезний шматок мого життя, а все, з чим я іду до людей, стосується волонтерки та військових. Хоч я і намагаюся розділяти все це між сторінками, і скажімо, більше про волонтерку зараз є на сторінці ГО «Волонтерське обʼєднання АЇР». Але збори це все ж завжди щось більш особисте, тому вони зазвичай публікуються на моїй сторінці.
І я подумала, що мені не вистачає мистецтва у вирі всіх подій, але я не бачу наразі цьому місця, принаймні в публічній площині свого життя. Музикою, картинами, ескізами до проєктів, фотографіями, ідеями видань я ділюсь із таким маленьким колом людей, що пальців однієї руки може бути навіть забагато, аби їх назвати. Хоча, звичайно, я випромінюю назагал все, що повʼязане зі Словом. Воно — моя зброя і щит, і твердиня. Тож його я застосовую багато і плідно — навіть просочуються якісь віршовані та прозові тексти назовні. Хоча всі вони теж про війну тим чи іншим боком.
Коротше, я не знаю, чи буду багато оприлюднювати на ФБ, бо тут трапляється і робоча інформація, і офіційна, а перетворювати сторінку на суцільну еклектику не хочеться. Але у мене є мій Патреон, який робився під нездійснений проєкт, перебитий повномасштабним вторгненням, а потім діяв як сторінка для підтримки моєї волонтерської діяльності, на яку у мене ніколи не було часу. Зараз я трохи її оживляю і буду додавати туди різне, що не вписується нікуди. Обіцяю своїм підписникам там якісь ексклюзивні матеріали, бо наразі все у відкритому доступі. Тож, якщо ви хочете підтримати і волонтера в мені, і митця, там буде щось цікаве для вас. І от там від еклектики ви точно нікуди не дінетесь.
Yesterday, my friend, who is a producer, told me that my FB page doesn't make it clear that I'm an artist. And in general, nothing is particularly clear about myself.
She said that she only knows that I write poems, and if another common friend had not told her about me different things, everything else which is important in my life would have been completely unclear.
I started flipping through my page and agreed: the war is eating up a huge chunk of my life, and everything I bring to people is about volunteers and the military. Although I try to divide all this between pages, and let's say, more about the volunteer is now on the page of the NGO "Volunteer Association AYIR".
But fondraisings are always something more personal, so they are usually published on my page.
And I thought that I was missing art in the whirlwind of all the events, but I don't see a place for it at the moment, at least in the public realm of my life. I share music, paintings, sketches for projects, photographs, ideas for publications with such a small circle of people that there may even be too many fingers on one hand to name them. Although, of course, I still express everything related to the Word. It is my weapon and shield and stronghold. So I use it a lot and fruitfully — even some poetic and prose texts leak out. Although all of them are also about war on one side or another.
Long story short, I don't know if I will publish much on FB, because there is both work information and official information, and sometimes something personal, and I don't want to turn the page into a complete eclecticism. But I do have my Patreon, which was done as an unrealized project, interrupted by a full-scale russian invasion, and then acted as a page to support my volunteer activities, page which I never had time for. Now I am reviving it a little and will add various things that do not fit anywhere. I promise my subscribers some exclusive materials there, because at the moment everything is in the public domain. So if you want to support both the volunteer in me and the artist, there will be something interesting for you. And there you will definitely not get anywhere from eclecticism.
