Як це не дивно, в роботі майстерні святого Миколая мало радості — спазмована спина, періодично повторюваний потрійний тулуп на нерівному льоді з коробками в руках, постійне бажання прокинутись уже після свят. Ще й Дід постійно показує пальцем на запʼясток зі словами «годинничок тікає», що я кожного разу сприймаю, як порушення власних кордонів, а потім розумію, що це не натяк на моє життя, а реальні збої по таймінгу.
А це ще ж треба якось із іншими життєвими завданнями поєднувати.
Але все того вартує, аби дітки наших полеглих побратимів отримали хоч трошки підтримки і тепла від нас на ці не дуже святкові свята.
Дякую тим, хто поряд, дякую за вашу любов і справедливість, дякую за підтримку в стрибках на льоду.
