Він прийшов до тями від огидного запаху та ще від того, що комендант без особового стримування лупив його по пухлим щокам.
– Що сталося, товаришу? – Запитав заступник, простягаючи келих з водою.
Проректору допомогли сісти біля стіни та дали води.
– Я провалився до змій...– Прошепотів він
– Де? – Комендант почав озиратися.
– Он там. Біля дверей, де табличка “Йолопам вхід заборонено”.
Комендант підійшов до дверей та плеснув руками.
– Тут немає такої таблички. І дірки тут немає. Куди ви провалилися?
Проректор піднявся на ноги та підійшов до коменданта, котрий розглядував табличку “Бюро перепусток” на дверях. Ніде в коридорі не було помітно жодних ям.
– А як же це... – Почав було проректор та осікся і теж уставився на табличку.
– Мені відкрити ці двері? – Запитав комендант
– Не треба! – Майже заорав проректор. – А звідки такий сморід?
Комендант приснув в воріт, а заступник ледве приховуючи посмішку сказав:
– Це ви, товаришу проректор, не витримали напруги в поганому місці. Я вже послав людину за чистими штанами.
... На наступний день проректор доручив заступнику підготувати розпорядження про консервування “поганого об’єкта” до кращих часів.
Коли проект наказу ліг на стіл, проректор взяв подарунковий Паркер та приготувався підписати його.
“А взагалі, треба б фахівців з моєї контори запросити, щоб перевірили об’єкт”. – Подумав він
Колишній гебешник з придихом подивився на американську ручку з золотим пером та раптом його погляд зупинився на тим місці на долоні, куди напередодні його “вжалила” здоровенна гюрза. Там кровоточили дві чорні крапки від смертоносних зубів.
“Що за маячня?” – Проректор кинув ручку та почав терти руку.
Сліди від “укусу” почервоніли, але не зникли, перетворюючись на виразки.
Він в істериці схопив ручку, підписав наказ та потрусив до студентської поліклініки.
... З тих пір будівлю ніхто не чіпав, аж доки в наступному сторіччі туди не переїхали різноманітні студентські клуби по інтересах, кімнати-музеї, художні майстерні, літературні об’єднання, а згодом і комп’ютерний гейм-клуб, який окрім всього був легальним прикриттям для роботи елітних хакерів.
Жоден відвідувач цієї студентської тусовки ніколи нікуди не провалювався та не зустрічав ні привидів, ні змій.
Галина стала першою за багато років, хто зустрів привід Шрама та Найди в своєму закладі...