Учора цілий день було чути вибухи. Але не зважаючи на це, ми з моїм чоловіком наважилися сходити у нашу маленьку сільську крамничку, аби купити якісь продукти. Так, крамниця працює, попри те що вже війна. Бо наші запаси їжі потроху закінчуються, і перспектива завтрашнього дня невідома.
Yesterday we heard the loud explosions all day. But despite this, my husband and I decided to go to our small village shop to buy some food. Yes, the shop is open, despite the war. Because our food supplies are gradually running out, and the prospects for tomorrow are unknown.
На шляху ми зустріли жінку з маленькою дитиною, і дізналися, що вчора у нашому селещі в одному з підвалів вночі народилася дівчинка. Діти війни 21 століття. Життя триває.
On the way to the shop we met a young woman with a small child. She let us know that yesterday in our village in one of the basements at night a girl was born. Children of the war of the 21st century. Life goes on.
Ми вперше за цей тиждень війни побачили інших людей, пройшлися нашою рідною вуличкою, якою часто гуляли на вихідні. Це такі дивні відчуття радості, опинитися у знайомому місці. Я знаю, що люди, які лишилися у нашому селещі, так само сидять у підвалах, коли є загроза авіаудару. Але усвідомлення того що ми все одно поруч, нехай і на відстані, але разом. Це мене заспокоює.
For the first time during this week of the war, we saw other people, walked through our native street, which we often walked on weekends. It's such a strange feeling of joy to be in a familiar place. I know that the people who remain in our village also sit in basements when there is a threat of an air strike. But the realization that we are still close, albeit at a distance, but together. It calms me down.
У крамниці ми купили яблука і яйця. Інших товарів просто нема, полиці порожні. Багато людей поїхало, тому асортимет продуктів вкрай малий.
We bought apples and eggs at the shop. There are simply no other goods, the shelves are empty. Many people left, so the range of products is extremely small.
Перебуваючи у порожній крамниці, я навіть не додумалася зробити фото, бо якщо чесно, немає бажання. Бо коли я кожного ранку бачу у новинах зруйновані будинки, міста, поранені снарядами церкви, школи, дитячі садочки, університети, спалені музеї, дізнаюся про кількість загиблих з цивільного населення, серед яких є діти, про перші втрати серед моїх знайомих, — я не хочу робити жодних фото.
I see destroyed homes, cities, churches, schools, kindergartens, universities, burned museums on my smartphone every morning. I learned about the first losses among my acquaintances.
There was a terrible explosion near us last night. We felt the shock wave, because everything around us was shaking. Russia is sending us such 'peaceful gifts'.
Вчора ввечері недалеко від нас був несамовитої сили вибух. Ми відчули, як пішла ударна хвиля, бо все навколо затремтіло. Це вам не кіно, це реальне поле бою, у небі і на землі. Росія шле нам такі "мирні подарунки", це єдине, на що вона така щедра. Так діє Мордор.
How many people have to die in Ukraine, how many cities have to be wiped off the face of the earth?! Ukraine is
holding the rear, protecting world safety and comfort with the lives of its citizens. We are very grateful for your support, it really gives us a lot of strength.
НАТО не бажає нам закривати небо. І нам здається, що світові лідери зараз грають в російську рулетку. Я розумію, що такі рішення в момент не приймаюттся. Але вони аргументують небажання закривати небо тим, щоб не почалася третя світова війна. Та вона вже йде!
Our cities already look the same as Aleppo. Look at these photos. This is the only thing that Russia knows how to do — to destroy and sow darkness!
Скільки людей має померти в Україні, скільки міст має бути стерто з лиця землі, аби всі зрозуміли, що третя світова війна вже стоїть і на вашому порозі? Україна просто тримає тил, охороняючи ваші безпеку і комфорт життями своїх громадян. Ми вдячні вам за підтримку, вона справді додає нам багато сил. Наші міста вже мають вигляд такий самий як і Алеппо. Подивіться на ці фото. Це єдине що Росія вміє робити — руйнувати і сіяти морок!
I was disgusted to watch a video of Moscow residents storming IKEA stores yesterday (the brand is officially leaving Russia). Russians ran to meet their material needs, ready to crush each other in the crowd, raking the shelves of the brand's products. This is the essence of the Russian, his values, his meanness, spiritual callousness, moral deafness. They live in an alternative lying world and they don't care what happens on our side of the border.
Мені гидко було дивитися відео, як жителі Москви вчора штурмували магазини ІКЕА (бренд офіційно іде геть з Росії). Росіяни тисячами ринулися не на Червону пощу, аби висловити протест проти війни в Україні. Вони побігли вдовольняти свої матеріальні потреби, готові одне одного задавити у натовпі, розгрібаючи полиці товарів бренду. Ось вона сутність росіянина, його цінності, його ницість, духовна черствість, моральна глухота.
Коли я писала цей текст у підвалі, над нами пролетіло щось таке, що це навіть не можливо описати словами. Наче якийсь космічний корабель. Це страшно.
As I was writing this text in the basement, something flew over us that could not be described in words. Like some spaceship. We can already see the rockets in the sky when we leave the basement for a few minutes to breathe fresh air. This is scary.
Ми вже втомилися бездіяльно сидіти в холодному підвалі, це дуже виснажує. Ми тиждень спимо вдягнутими, у куртках, шапках, рукавицях. Це ще добре, що ми маємо світло і воду, маємо якусь їжу. Бо в інших містах України вже настала гуманітарна катастрофа. Росія не дає зелених коридорів, людей тримають у пастці, люди не можуть виїхати зі своїх вщент зруйнованих міст. Ось такий він "руській мір". Вони діють гірше нацистів і при цьому нацистами називають нас, потвори.
We are tired of sitting idle in a cold basement, it's very exhausting. For a week we sleep in jackets, hats, gloves. It is good that there is light and water, there is food. Because a humanitarian catastrophe has already occurred in other cities of Ukraine. Russia does not provide green corridors, people are trapped, people cannot leave completely destroyed cities. Russians act worse than the Nazis.
Але ми мусимо вистояти. Ми виснажені, але незламні. Бо наш дух животворить! Хай живе Україна!
But we must persevere. We are exhausted but unbreakable. Because our spirit is alive! Glory to Ukraine!