Женю я знав особисто. Ми разом відпочивали в санаторії і він завжди був усміхнений, любив носити темні окуляри та закладав одну ногу на іншу. Безліч з нас його називали «Олімпійським вогнем» і «Комп'ютерним фанатиком".
Народився Євген в нормальній сім'ї в Києві та в рік проведення Московської олімпіади. В 4 з половиною місяці в нього піднялася температура і його відвезли в інфекційну лікарню.
– Лікарі довго не могли поставити діагноз, - згадувала Ніна Іванівна мама Жені. - Зробили спинномозкову пункцію. Ось після цього все і почалося. У нього стали деформуватися кістки, ніжки і ручки були схожі на ниточки. Мій хлопчик перестав рости. Лікарі тільки руками розводили: таке, мовляв, після пункції буває вкрай рідко - один випадок на тисячу. Майже п'ять років ми з Женею провели в лікарнях, їздили на консультації до Москви до професорів. Все безрезультатно. Євгену поставили діагноз «Спинна м'язова атрофія».
Коли Жені було 6 років в нього народилася сестра Олена. Він дуже любив доглядати за нею. Навчався Євген вдома. Багато дітей зі школи приносили йому свої контрольні роботи для успішного виконання. Єдиним вікном у світ був особистий комп'ютер, котрий Євген детально освоював. Після закінчення школи він поступив до університету «Україна» наза спеціальністю «Комп'ютерні технології». Дізнавшись про те, що в Москві є організація осіб з інвалідністью на комп'ютерах – вирішив створити те ж саме в Києві. Об'єднавшись з небайдужими, вони разом створили в 2000 році «Асоціацію інвалідів комп'ютерщиків», яка вже діє в Харкові, Дніпропетровську, Львові та Севастополі.
https://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256cac003a62fc.html
Женя працював. Навчав вдома студентів комп'ютерним секретам. Писав вірші. Розвивався. Незважаючи на свій стан він казав «–Хочу прожити це життя з максимальною користю, як здоровий чоловік». 11 жовтня 2006 року Євген був сам вдома. Він написав кожному повідомлення та попрощався. Саме цього дня його серце зупинилося. Йому було 26 років.
