Вкотре ловлю себе на думці, що все цього літа мені до душі. Прям радію погоді, сонцю, а сьогодні і дощу.
Я саме вийшла за фруктами дітям, повертатися з пустими руками до трьох голодних хлопців, така собі задумка, тому прогулялася під дощем.
Парасолька в мене була, спочатку навіть все було пристойно - вона виконувала свою місію. А потім дощик став зливою, і тоді вона вже тільки заважала.
Креативні люди ходили в великих мусорных мішках з вирізом для обличчя 💪😅
Під парадним нетерплячі діти ловили краплі і все намагалися збігти до величезного потоку води, який миттю утворився.
А ще одне із "незабутніх" вражень - це знімати мокрі вузьки джинси з себе🤪 думала вже, що прийдеться очікувати, поки на мені висохнуть.
А після дощу, наче як його й не було - неймовірний захід сонця, як в Маямі, мабуть🤔 треба перевірити особисто!