Сьогодні зранку так яскраво сяяло сонце, що вперше за довгий час я відчула понеділок сповненою сил та планів, як бувало раніше.
Щоправда к обіду життя все розставило на місця і все перекрутилося. Ну, можливо, так буде цікавіше.
Сьогодні я кайфую від осені. Такої холодної, від якої хочется сховатися під ковдру та пити гарячий чай.
Такої мінливої, коли починаєш дзеркалити її настрій і то запалюєшся, наче вогник новими починаннями, то дістаєш улюблену книгу і радієш тиші(умовній, звісно. Нажаль діти такому Пушкінскому романтичному настрою непідвластні, але всьому свій час🙌)
Тож п'ю свій напій з куркуми під читання старшого англійської і щире негодування "навіщо було обзивати речі по-іншому" і "чому the це зе, а не тхе?!" 🙈