Звичайно, трішки із запізненням, але вирішила написати про свої враження з приводу нового кліпу Onuka. Почнемо з самого початку. Трек GUMA увійшла до свіжої платівки гурту під назвою KOLIR. Звичайно, як завжди, акценти були соціальними і весь альбом присвячується байдужості суспільства по відношенню до людей із обмеженими можливостями.
Сам альбом доступний на офіційному каналі Onuka в YouTube, а також на інших стрімінгових сервісах. Послухати можна тут.
А тепер про пісню та кліп GUMA
Почнем із головного. Досить багато користувачів вважають, що оце "пік пік пік", котре є головним мотивом пісні пов'язане із верховною зрадою України. Насправді ніт. В основу ліг звук, що підказує незрячим, де розташований вхід у метрополітен на станції метро «Славутич» у Києві. Кияни, скажіть, чи так це? А то я не дуже люблю користуватись метро, коли буваю у вас.
Загалом відеоряд розширює базову концепцію пісні і показує не тільки таких людей, а взагалі всіх, хто є заручником системи. Кліп сміливо можна назвати антиутопічним. Адже тут є клонована Ната (і не одна!), яка в певний момент виходить із системи, перестає бути її частиною та стає індивідом.
Також, поєднуючи відео та текст, можна сказати і про проблеми залежності від віртуального простору, вплив соціальних мереж на наше життя і надмірного споживання й виробництва. Принаймні так заявив Євген Філатов, котрий виступив режисером відео.
А ще, особисто я, готова присвоїти кліпу титул - художній оргазм. Це так сильно затягує, що я досить багато кадрів собі заскрінила та встановила шпалерами на ноуті.
Відео знімали 4 доби, а будівлі, що використовувались при цьому для Нати з Євгеном є еталонними прикладами радянського конструктивізму та модернізму. А вони фанати цього напрямку архітектури. Наприклад, у відео можна побачити бібліотеку КПІ та готель «Салют».
Цікавий факт. Кожного року під час річниці одруження пара знімає номер в подібних готелях. Принаймні так було точно до народження первістка :)
Дизайнером до кліпу по традиції стала Леся Патока. Всі образи підв’язувалися під локації за кольоровою палітрою інтер'єрів, щоб вони резонували або, навпаки, грали на контрасті. І знову ж таки, за традицією, одяг збирали по секонд-хендах, барахолках та у костюмерних цехах. Хто трішки слухає Onuka та цікавиться проектами, котрі вона підтримує знає, що там всі за свідоме використання.
А як кліп вам?