Робочий день почався з болючого нагадування частої абсурдності дій, що нам доводиться виконувати. Не буду вдаватись в деталі, але це болюче нагадування ще раз підтверджує моє бажання послати всю медичну практику кудись по далі, в ті краї де я вже з нею навряд чи перетнусь.
Хоча, як не раз мене вчило життя, спочатку потрібно взятись за іншу гілку, спершу ніж відпускати ту, за яку я тримаюсь.
Усвідомлення того, що мене навряд чи зрозуміють рідні та знайомі майже не бентежить. З дружиною я вже обговорював варіанти того, що я пошлю все подалі і почну щось абсолютно, чи частково нове.
Якщо до сьогоднішнього дня я ще сумнівався, як мені реагувати на ті чи інші можливості, що подарує мені життя (в тому, що вони будуть я ні на секунду не сумніваюсь), то зараз є повна впевненість в те, що я з радістю всиплюсь в той момент, що отримаю для себе. Страшно? Напевно так, але це здоровий страх що тільки допомагає по життю.
Дякую за увагу. Carpe diem. Успіху Вам!
Not got an account yet? Sign up to Hive!
| Posted in HIVEUA | Join Team Ukraine Social Media |
|---|---|
 Join the community! |  Telegram Chat - Twitter |