Мудра притча

Привіт друзі!

Вчора я радів як дитина, дивлячись як гарно падає сніг. Як із сірої, буденності всього за добу була створена нова реальність краси. Я й не думав, що так люблю сніг. Взагалі, як можна його не любити?

Вчора, готуючи презентацію, знайшов мудру притчу. На жаль, не знаю хто є її автором, але точно впевнений в тому, що вона гарно демонструє різницю між щасливими людьми і не щасливими.

«Одного разу група випускників, відвідали свого старого професора. Під час візиту мова зайшла про роботу: випускники скаржилися на труднощі та проблеми.
Професор запропонував своїм гостям каву, пішов на кухню і повернувся з ковою та підносом, на якому були найрізноманітніші горнятка: фарфорові, скляні, пластикові та кришталеві. Одні були дорогі, а інші – не дуже.
Коли випускники розібрали горнятка, професор мовив:
Зверніть увагу, що найкрасивіші горнятка уже розібрані, а простенькі і дешеві залишилися. Це нормально, бо кожен з нас хоче для себе лише найкраще. Але саме це є джерелом ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що горнятко само по собі не робить каву смачнішою. Зазвичай воно просто дорожче, а інколи навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді, все, що ви хотіли, це просто випити кави, а не красиве горнятко. Але ви свідомо вибрали найкращі горнятка, а потім розглядали, кому яке дісталось.
Так само і в житті. Життя можна порівняти з кавою. А робота, гроші, становище в суспільстві - це горнятка. Це всього лише інструменти для того, щоб зробити наше життя легшим. І нещасна та людина, яка концентрує свою увагу лише на горнятках, а не насолоджується смаком самої кави.
Дуже часто найщасливіші люди - це не ті, у кого є все найкраще, а ті, які цінують усе найкраще із того, що у них є.»

Хочеться вірити, що приклад того, як я реагую на такі прості речі, як сніг є своєрідним сигналом про моє наближення до другої категорії людей з цієї притчі.